Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
справа № 741/784/20
провадження № 51-4330км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року вказаний вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням обов`язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст.76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Судом апеляційної інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2016 року близько 20:45 год, обіймаючи посаду агронома, яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та будучи відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання, як службова особа СВК «Пам`яті декабристів», яка має спеціальні обов`язки щодо охорони праці, усупереч вимогам п. 2.11 Посадової інструкції агронома, яким передбачено, що агроном контролює додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту, був присутнім під час виконання працівниками польових робіт по обробці гербіцидами посівів соняшника на полі, зокрема водієм СВК «Пам`яті декабристів» ОСОБА_8 по завантаженню за допомогою мотопомпи води, як розчинника хімікатів для обробки полів, з меліоративного каналу та управлінню автомобілем цього підприємства марки «ЗІЛ 431432» (д.н.з. НОМЕР_1 ), не забезпечив облаштування місця по забору води з каналу відповідно до вимог нормативно-технічних актів; не проконтролював дотримання ОСОБА_8 вимог п. 3.12 Інструкції з охорони праці № 12 для водія автотранспортного засобу СВК «Пам`яті декабристів», п. 1.24 розділу XIII та п. 2.20 розділу XIV Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України від 09 липня 2012 року № 964, пп. «г» п. 31.4.1 Правил дорожнього руху України; не припинив виконання ОСОБА_8 вищевказаних робіт з недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу, що в подальшому призвело до самовільного руху керованого потерпілим автомобіля з несправностями пневматичного гальмівного приводу заднім ходом та його падіння з мосту в меліоративний канал з перевертанням вверх колесами, в результаті чого водій ОСОБА_8 загинув на місці події внаслідок механічної асфіксії у зв`язку із закриттям (обтурацією) дихальних отворів і шляхів чужорідною масою - мулом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що апеляційний суд:
- усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК здійснив допит свідків обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за відсутності відповідного клопотання, а тому вийшов за межі вимог апеляційних скарг;
- здійснив неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказівяк кожного окремо, так і в їх сукупності, зокрема обґрунтував свої висновки показаннями свідка ОСОБА_9 , які не узгоджуються із показаннями обвинуваченого та допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_11 щодо порядку здійснення забору води автомобілями з каналу, місця розташування автомобіля ОСОБА_8 під час забору води з каналу, а також безпосередньо перед подією ДТП;
- дійшов безпідставного висновку про те, що висновок судової автотехнічної експертизи від 10 жовтня 2016 року № 465 підтверджує обставини, які вказують на наявність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення;
- не здійснив належної оцінки висновку додаткової судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності від 06 лютого 2020 року № 14178 та дійшов безпідставного висновку про те, що експлуатація автомобіля, яким керував ОСОБА_8 з несправною гальмівною системою є порушенням п. 2.11 посадової інструкції агронома в частині здійснення належного контролю та є обставиною, що сприяла настанню нещасного випадку, що мав місце 08 липня 2016 року;
- в ході апеляційного розгляду не встановив факт використання чи невикористання ОСОБА_8 під час забору води з каналу противідкатних колодок;
- безпідставно поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08 липня 2016 року від 29 вересня 2020 року, оскільки висновки, зроблені в цьому акті, ґрунтуються на припущеннях, без з`ясування усіх фактичних обставин події;
- не врахував того, що ОСОБА_7 не є посадовою особою, відповідальною за випуск транспортних засобів на лінію та не повинен перевіряти їх технічний стан як під час роботи, так і під час випуску на лінію, а також, що посадовою інструкцією на агронома не покладається обов`язку безпосередньо керувати кожною дією водія під час здійснення забору води, що вказує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між смертю водія ОСОБА_8 та діями/бездіяльністю ОСОБА_7 ;
- резолютивна частина проголошеного апеляційним судом в судовому засіданні вироку не відповідає його друкованому тексту, який підписаний колегією суддів, в частині визначення розміру іспитового строку.
До початку касаційного розгляду від прокурора на адресу ККС ВС поза межами встановленого Судом строку надійшли заперечення на касаційну скаргу сторони захисту, а тому Суд не бере до уваги аргументи, наведені у цих запереченнях.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор частково підтримала касаційну скаргу сторони захисту - в частині порушення апеляційним судом вимог КПК під час визначення розміру іспитового строку для ОСОБА_7 .
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи у касаційній скарзі захисника щодо порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК під час дослідження доказів в частині допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за відсутності відповідного клопотання про їх допит, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурором порушувалося питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 з підстав невідповідності висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В своїй апеляційній скарзі прокурор приділяв окрему увагу ненаданню місцевим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам та безпідставному визнанню окремих доказів неналежними чи недопустимими. У зв`язку з цими обставинами в прохальній частині своєї апеляційної скарги сторона обвинувачення просила апеляційний суд повторно дослідити низку письмових доказів.
Під час відтворення відео-, звукозапису судового засідання апеляційного суду від 22 грудня 2022 року було встановлено, що прокурор підтримав заявлене ним у апеляційні скарзі клопотання та просив апеляційний суд здійснити повторне дослідження письмових доказів на підставі ч. 3 ст. 404 КПК, яке було задоволено судом апеляційної інстанції.
Той факт, що апеляційний суд, крім повторного дослідження письмових доказів за власною ініціативою, здійснив повторний допит свідків, на переконання колегії суддів, не свідчить про порушення цим судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК.
У постанові ОП ККС від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 Суд дійшов таких висновків:
- доводи апеляційної скарги з посиланням на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, неповне дослідження доказів, ненадання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, на підтвердження чи спростування винуватості особи у пред`явленому обвинуваченні, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, за своїм змістом є адресованим апеляційному суду зверненням про повторне дослідження обставин справи;
- за перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від вказаного вище обов`язку;
- під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, незалежно від того чи заявлено особою клопотання про повторне дослідження доказів.
Разом з тим, заслуговують на увагу твердження у касаційній скарзі захисника про передчасність висновків апеляційного суду щодо доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку належно не виконав зазначених вимог закону.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, з поміж іншого, зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Апеляційний суд за результатами повторного дослідження доказів дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у порушенні ним вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, нездійсненні належного контролю за безпечним виконанням польових робіт та дотриманням усіма працівниками техніки безпеки на місці проведення цих робіт, що спричинило загибель людини.
Такі висновки апеляційний суд обґрунтував показаннями свідка ОСОБА_9 , який як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді вказував про те, що він був головою комісії по розслідуванню нещасного випадку, який мав місце 08 липня 2016 року. Для встановлення обставин події нещасного випадку він у складі комісії виїжджав через два дні після пригоди на місце ДТП, однак на момент проведення огляду місця події ані автомобіля, ані мотопомпи там не було. Інформація зафіксована у схемі зі слів очевидців події, а саме водіїв та ОСОБА_7 . Стверджував про те, що автомобіль ОСОБА_8 під час забору води знаходився на мосту, про що свідчить слідова інформація, а також те, що закачування води в цистерну автомобіля при іншому його розташуванні (на березі) здійснити не дозволяла довжина шлангів мотопомпи. Чи використовував водій під час забору води противідкатні колодки «башмаки», які були знайдені на місці події, сказати не зміг. Вважав, що на 50 % в тому, що сталося, винуватий сам водій ОСОБА_8 .
При цьому як на стадії досудового розслідування, так і в судах попередніх інстанцій обвинувачений ОСОБА_7 , який був єдиним очевидцем події, вказував про обставини та алгоритм дій, які мали місце під час забору води з каналу, зокрема, що мотопомпа для закачування води з каналу в цистерни автомобілів була встановлена на мосту, довжина шлангів становила приблизно 10 м і їх вистачало для того, щоб здійснювати закачування води в цистерни автотранспорту, розташованого на березі каналу, без безпосереднього виїзду автомобілів на міст. Автомобіль ОСОБА_8 під час закачування води також не заїжджав на міст, а знаходився на відстані не ближче ніж 3 м від краю берега каналу перед мостом і в момент здійснення забору води під колесами автомобіля були встановлені противідкатні колодки. Після закінчення наповнення цистерни автомобіля водій ОСОБА_8 сів до кабіни автомобіля, завів двигун, загазував і поїхав заднім ходом, виїхав на міст і перекинувся з нього в канал колесами догори.
Суд апеляційної інстанції, визнаючи ОСОБА_7 винуватим, усупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК не навів обґрунтувань того, чому такі його аргументи є необґрунтованими.
З дослідженого звукозапису судового засідання місцевого суду та вироку встановлено, що аналогічного змісту показання щодо механізму здійснення забору води надав в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 , водій іншого автомобіля, який розповів, що воду з каналу набирали за допомогою встановленої на мосту мотопомпи, до якої були приєднані шланги довжиною приблизно 10 м, що дозволяло заповнювати цистерни автомобілів з берега каналу, без їхнього заїзду на міст. Також цей свідок вказав про те, що під час закачування води в цистерну його автомобіля автомобіль ОСОБА_8 знаходився на полі на значній відстані від каналу та мосту і де цей автомобіль знаходився під час забору води він не бачив, оскільки заповнений водою поїхав на поле до оприскувачів.
Однак ці показання залишилися поза увагою апеляційного суду та не знайшли свого відображення у вироку.
Вищенаведені показання ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 стали підставами для висновків місцевого суду про те, що автомобіль ОСОБА_8 під час здійснення забору води знаходився не на мосту, а біля нього на відстані не ближче ніж за 3 м до краю каналу.
Вказані висновки місцевого суду апеляційний суд шляхом повного, всебічного дослідження усіх обставин провадження та дослідження доказів не спростував, не навів у вироку аргументів надання переваги показанням свідка ОСОБА_9 перед версією сторони захисту про здійснення забору води з каналу в автомобілі, які знаходилися на березі каналу і не заїжджали на міст, про місце розташування автомобіля ОСОБА_8 під час забору води з каналу та безпосередньо перед подією ДТП, а також чи використовувалися водієм ОСОБА_8 противідкатні колодки під час заповнення цистерни його автомобіля водою, які були виявлені на місці події, що, на переконання колегії суддів, є ключовими та визначальними обставинами у цьому кримінальному провадженні для встановлення винуватості ОСОБА_7 у інкримінованому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом.
Також апеляційний суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, безпосередньо дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 09 липня 2016 року з додатками, а саме CD-диском з фотографіями, які цей суд, попри твердження суду першої інстанції, визнав належними та допустимими доказами.
Місцевий суд, досліджуючи вказаний протокол огляду місця події та долучені до нього на CD-диску фотографії, критично поставився до цього протоколу, оскільки в ньому не зазначено чи було виявлено будь-які сліди, в тому числі автомобіля, і місце їх розташування, а додана схема до протоколу не містить жодної прив`язки до місцевості, а також на ній відсутні розміри (ширина та довжина) мосту, зазначеного на ній, та ширина каналу. Також суд першої інстанції визнав недопустимим доказом СD-диск з фотографіями, з підстав того, що в протоколі огляду місця події від 09 липня 2016 року зазначено, що під час огляду технічні засоби не застосовувалися, тобто в даному випадку фотографування не проводилося.
Апеляційний суд жодним чином не спростував такі висновки місцевого суду, а лише формально вказав про належність та допустимість протоколу огляду місця події від 09 липня 2016 року та СD-диску з фотографіями без наведення належних обґрунтувань таких своїх висновків.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки подія, в результаті якої настала смерть ОСОБА_8 , відбулася під час виконання ним польових робіт, тому саме обвинувачений ОСОБА_7 є спеціальним суб`єктом виконання обов`язків з охорони праці та був відповідальним за техніку безпеки при проведенні польових робіт, недотримання яких призвело до наслідків у вигляді смерті потерпілого.
Однак такі висновки апеляційного суду зроблені без повного з`ясування усіх обставин цього кримінального провадження, зокрема місця розташування транспортного засобу «ЗІЛ 130» (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_8 , під час здійснення дій по забору води з каналу, причин самовільного руху цього автомобіля заднім ходом та впливу на це несправностей гальмівної системи автомобіля, встановлених висновком судової автотехнічної експертизи, дотримання водієм ОСОБА_8 вимог з охорони праці в частині використання противідкатних колодок під час виконання робіт по заповненню цистерни його автомобіля водою.
З`ясування наведених вище обставин, з урахуванням посадових обов`язків ОСОБА_7 , визначених у посадовій інструкції агронома підприємства, є підставами для вирішення питання про те, чи вчинено обвинуваченим інкримінований йому злочин.
Крім того, заслуговують на увагу твердження сторони захисту у касаційній скарзі про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог КПК, які мали місце під час оголошення вироку щодо ОСОБА_7 .
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було досліджено відео-, звукозапис судового засідання апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, відповідно до якого у цьому судовому засіданні відбулося оголошення вироку, яким ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, і йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням обов`язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК йогозвільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Натомість, як убачається із тексту вироку апеляційного суду, який підписаний колегією суддів, а саме його резолютивної частини, ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, і йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням обов`язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК йогозвільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, що є значно більшим ніж той іспитовий строк, який проголосив суд у судовому засіданні.
Отже, Суд у цьому провадженні констатує допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення норм КПК (ч. 3 ст. 99, п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 420 КПК), що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), тому, враховуючи вищезазначене, касаційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог статей 94, 95, 404, 439 КПК, положень глави 31 КПК, повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази у справі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника задовольнити.
Вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
_03_03.png)
