Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18січня 2024 року
м. Київ
справа №710/168/17
провадження №51-2622км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 12016250300000612за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Черкаси та жителя АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Межигірка Шполянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2022 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими та виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ними цього злочину.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора 24 січня 2023 року суд апеляційної інстанції цей вирок скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 ККта призначив кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК і згідно з положеннями ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнив їх від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строку давності
Також судом було вирішено питання про долю речових доказів у справі.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з метою незаконної порубки дерев, починаючи із невстановленого періоду і до 04 жовтня 2016 року за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній лісосмузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1 491 652, 31 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник вважає, що вирок апеляційного суду побудовано на припущеннях щодо часу та місця вчинення злочину.
Стверджує, що апеляційним судом в основу вироку було покладено копії акта дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, план-схему знаходження вирубки, переліковну відомість пнів зрізаних дерев та розрахунок заподіяної шкоди, які не відповідають критеріям допустимості доказів, визначених у ч. 2 ст. 84 та ст. 99 КПК.
Вказує, що цей суд не встановив кому саме було завдано шкоду внаслідок злочину та не доведено наявність істотної шкоди у справі.
Зазначає, що апеляційний суд у вироку не конкретизував у редакції якого саме закону було засуджено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заст. 246 КК, оскільки з часу вчинення ними цього злочину і до ухвалення вироку вказана норма неодноразово змінювалася.
Також вважає, що нова редакція цієї статті, яка діє з 01 січня 2019 року, має зворотну силу в часі і скасовує кримінальну відповідальність засуджених, оскільки встановлена судом сума істотної шкоди становить менше ніж 1 921 000 грн, що є підставою для їх виправдання.
З урахуванням цих обставин захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисники підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржуваний вирок без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок апеляційного суду в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
При ухваленні нового вироку у справі апеляційний суд цих вимог закону дотримався.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 КК, через недоведеність вчинення ними цього злочину.
При перегляді вироку місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд його скасував та ухвалив у справі новий вирок, яким визнав засуджених винуватими у вчиненні вказаного злочину, призначив їм відповідне покарання та звільнив від покарання в зв`язку із закінченням строку давності.
Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину зроблений із дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду й оціненими судом з урахуванням ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У своєму рішенні апеляційний суд навів відповідні мотиви чому він бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші відхиляє.
Під час апеляційного розгляду апеляційний суд частково дослідив докази, які стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні, зокрема повторно допитав засуджених, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та частково дослідив письмові докази у справі. Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні вказаного злочину апеляційний суд обґрунтував показаннями свідків, даними протоколів огляду місця події від 04 та 05 жовтня 2016 року й іншими письмовими доказами у справі.
Безпідставними є доводи захисника в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не встановив чи є істотною шкода завдана діями засуджених.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 246 КК відноситься до категорії злочинів проти довкілля. З об`єктивної сторони цей злочин полягає у незаконній порубці дерев і чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 КК залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об`єктів, де здійснюється порубка. Незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотної шкоди.
З огляду на кількість зрубаних дерев ( 401 дерево ) та їхню вартість, визначену на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, яка на час вчинення злочину становила 1 491 652, 31 грн, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що завдана діями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шкода є істотною.
При цьому доводи касаційної скарги захисника про те, що розрахунок не відповідає розміру такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу, затверджених вказаною Постановою та які діяли на момент скоєння злочину, не є прийнятними, оскільки цей розрахунок проведений із врахуванням відповідної індексації згідно з п. 2 Постанови.
Необґрунтованими є також і доводи захисника щодо незазначення судом у вироку редакції ст. 246 КК, за якою засуджено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також закриття кримінального провадження у зв`язку із декриміналізацією.
На час вчинення кримінального правопорушення редакція кримінального закону передбачала відповідальність за цей злочин у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
При цьому поняття «істотна шкода» зазначене у диспозиції вказаної норми було оціночним. Вирішуючи питання про наявність у діях особи вказаної кваліфікуючої ознаки суд у кожному випадку повинен ураховувати вартість зрубаних дерев чи кущів, їх екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу та розмір завданої шкоди обчисленої за відповідними таксами.
Положення ч. 2 ст. 246 КК в редакції Закону № 2708 - VIIIвід 25.04.2019, яка діяла на день ухвалення вироку апеляційним судом та є чинною на цей час, за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до примітки до цієї норми, у цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Згідно з приміткою до вказаної норми у редакції Закону №2531-VIII від 06.09.2018, на яку посилається захисник у касаційній скарзі, істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
За правилами ч. 4 ст. 5 КК , якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Оскільки діюча редакція ч. 2 ст. 246 КК погіршувала становище особи в частині виду та розміру покарання у порівнянні з тією, яка діяла на час вчинення злочину засудженими, апеляційний суд правильно засудив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за вчинене кримінальне правопорушення в редакції Закону № 1019-VIIIвід 18.02. 2016, яка діяла на час вчинення злочину.
При цьому помилковими є доводи захисника в касаційній скарзі, що положення цієї норми у редакції Закону №2531-VIII від 06.09.2018 відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 КК скасовують кримінальну відповідальність за вчинене, оскільки зазначені у її диспозиції дії жодним чином не скасовують злочинність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та не поліпшують іншим чином становище особи.
Застосована у редакції цього закону Примітка також жодним чином не поліпшує становище засуджених, оскільки лише визначає диференціацію порядку визначення істотної шкоди у залежності від відповідного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановленого законом на час вчинення злочину.
Відповідно до підпункту 169.1.1. Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2016 рік становив 138, 8 грн, а тому з урахуванням положень цієї Примітки істотною шкодою на час вчинення злочину засудженими, якщо така полягає у завданні матеріальної шкоди, є сума яка перевищує 275 600 грн, що є значно меншою від суми шкоди, яка була завдана засудженими (1 491 652, 31 грн).
Також, усупереч доводам касаційної скарги, апеляційний суд правильно встановив у вироку місце вчинення злочину, яким є захисна смуга в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12 жовтня 2016 року в матеріалах провадження (т. 4 а.п. 199).
Безпідставними є і доводи захисника про те, що апеляційний суд необґрунтовано визнав допустимими доказами копію акта дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, план-схему знаходження вирубки, переліковну відомість пнів зрізаних дерев та розрахунку заподіяної шкоди, оскільки вказані документи були направлені на адресу ГУ НП в Черкаській області Державною екологічною інспекцією у Черкаській області на запит слідчого та зібрані у встановлений процесуальним законом спосіб.
При цьому сторона захисту в судовому засіданні у суді першої та апеляційної інстанцій не була позбавлена права та можливості з`ясувати у свідка ОСОБА_11 , який складав ці документи, будь-які питання, що стосуються змісту цих доказів та їх допустимості.
Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку зібраним доказам у справі з урахуванням положень ст. 94 КК, тобто з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення і в своєму рішенні вказав, чому бере до уваги одні докази та надає їм перевагу і відхиляє інші.
Таким чином, встановивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування в кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Інші доводи касаційної скарги не містять у собі даних, які би могли ставити під сумнів законність оскаржуваного рішення.
Вирок апеляційного суду є належним чином обґрунтованим та вмотивованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.
Під час його перевірки судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би тягнули за собою його зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
_03_03.png)
