Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 688/4706/23

провадження № 51-3474км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Велика Рішнівка Шепетівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 2861 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2024 року ОСОБА_7 засуджено до покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 1 ст. 2861 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 70 ККУкраїни ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього відповідних обов`язків.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року рішення місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у видіпозбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили та у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за обставин детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_7 , постановами Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року (справа № 688/851/23), яка набрала законної сили 14 березня 2023 року та Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2023 року (справа № 682/1816/23), яка набрала законної сили 25 липня 2023 року, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідно, та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, відповідно.

Проте, ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність указаних постанов суду, з метою невиконання рішень суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя в Україні, у порушення ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, вчинив дії, спрямовані на невиконання судових рішень, що набрали законної сили.

Так, ОСОБА_7 23 серпня 2023 року, близько 14 год 30 хв. керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 35 км/год по автодорозі між селами Серединці та Березне Шепетівського району Хмельницької області зі сторони с. Серединці. Неподалік в`їзду в с. Березне Шепетівського району, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної для руху швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявив неуважність, відволікся від керування вказаним вище транспортним засобом, при цьому не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив виїзд за межі смуги руху з подальшим з`їздом на праве по ходу руху узбіччя дороги, де допустив зіткнення правою бічною поверхнею автомобіля із деревом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , який перебував у салоні зазначеного автомобіля, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого просить змінити вирок суду апеляційної інстанції та призначити покарання, визначене місцевим судом. Указує, що судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено у вироку, що ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю злочину, має родинні стосунки з потерпілим, який є його братом. Також стверджує, що апеляційним судом не враховано обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, а також те, що потерпілим не було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 , що вказує на факт його примирення з останнім.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор указує на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 2861 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад визначених у ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем та учасником бойових дій, має позитивну характеристику за місцем проживання та посередню за місцем служби, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.

Урахувавши всі ці обставини у сукупності, місцевий суд призначив ОСОБА_7 , остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Разом з цим, враховуючи вищенаведене, а також позицію потерпілого, який просив суворо не карати ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про можливість звільнення останнього від відбування покарання із випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Сторона обвинувачення, не погодившись із вироком місцевого суду подала апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклала змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України.

Апеляційний суд, за наслідками перегляду вироку суду першої інстанції, визнав обґрунтованими доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України й дотримуючись вимог ст. 420 КПК України, скасував цей вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання ОСОБА_7 апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та дані про його особу, зокрема, наявність позитивних характеристик з місця проживання, посередньої - з місця служби, відсутність перебування на обліках у лікаря нарколога і психіатра, відсутність претензій потерпілого, його статус, як учасника бойових дій, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин.

Разом з тим, апеляційний суд слушно зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на пряму заборону у застосуванні ст. 75 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до матеріалів указаного провадження ОСОБА_7 постановами Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року та Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2023 року, які набрали законної сили, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідно, та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, відповідно.

Проте, ОСОБА_7 23 серпня 2023 року знову вчинив кримінальне правопорушення пов`язане з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції вказуючи на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_7 без його ізоляції від суспільства, визнав неправильним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, скасував вирок у цій частині та постановив новий вирок, яким визначив, що останньому має бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі.

На думку колегії суддів, у цьому конкретному випадку призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є співмірним характеру вчиненого та даним про особу винного, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України, містить достатні мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженому покарання та справедливості обраного ОСОБА_7 заходу примусу захисник у касаційній скарзі не навів.

Доводи захисника про те, що апеляційний суд безпідставно не визнав обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_7 покарання - щире каяття, є надуманими. Цим судом при призначенні покарання враховані обставини, які пом`якшують ОСОБА_7 покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Що стосується тверджень захисника про те, що засуджений має родинні стосунки з потерпілим, а також те, що останнім не було заявлено цивільний позов, що вказує на факт їх примирення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки засуджений, грубо порушуючи ПДР, а саме керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, поставив під небезпеку не лише своє життя і життя потерпілого, який у результаті дій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а й інших учасників дорожнього руху.

Отже, з огляду на викладене, позиція потерпілої сторони щодо призначення ОСОБА_7 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, відсутність будь-яких претензій до нього, які хоч і мають значення при призначенні засудженому покарання, проте не є вирішальними під час прийняття відповідного рішення і не обмежують суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, та можуть бути враховані в сукупності з іншими обставинами даного кримінального провадження, що і було зроблено судом апеляційної інстанції.

Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення касаційна скарга не містить та Судом не встановлено, а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3