Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 570/3891/14
Провадження № 14-44цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та як правонаступник ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс», що діє в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ремешевським Євгеном Анатолійовичем, на постанову Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та обставини справи
1.1. У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» (далі - ТОВ «Обарівінвест») про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
1.1.1. Позов мотивований тим, що на підставі кредитного договору від 03 лютого 2012 року ОСОБА_4 отримав у ПАТ «Златобанк» кредитні кошти у розмірі 7 350 000 грн зі сплатою 23 % річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 02 лютого 2014 року.
1.1.2. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» самостійні договори поруки, а також з ТОВ «Обарівінвест» - договір іпотеки, предметом якого є ресторанно-готельний комплекс та земельна ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 .
1.1.3. У результаті неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, утворилася заборгованість у розмірі 10 534 361,03 грн (з урахуванням уточнень позовних вимог), яку банк, а в подальшому ОСОБА_1 , просив стягнути з нього та його поручителів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.
1.2. 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» уклало із ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс» договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого передало останньому вимоги за кредитним договором та договорами поруки й іпотеки.
1.3. Того ж дня ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс» за договором відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами поруки й іпотеки передало ці права ОСОБА_1 .
1.4. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року до участі у справі як правонаступник позивача ПАТ «Златобанк» залучений ОСОБА_1 .
1.5. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник ОСОБА_4 , спадкоємцем якого після смерті є малолітня дочка - ОСОБА_3 .
1.6. У червні 2015 року ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» звернулися до суду із зустрічними позовами до ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», про визнання договору поруки припиненим.
1.7. Зустрічні позовні заяви мотивовані тим, що 09 серпня 2013 року банк уклав із боржником ОСОБА_4 додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшив період нарахування процентів за користування кредитними коштами, що відповідно до статті 559 ЦК України дає підстави вважати поруку за цим договором припиненою.
1.8. Крім того, у жовтні 2015 року ТОВ «Обарівінвест» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, обгрунтовуючи тим, що після смерті ОСОБА_4 новим боржником за кредитним договором є його малолітня спадкоємиця ОСОБА_3 , проте іпотекодавець не погодився відповідати за нового боржника. Тому, на думку ТОВ «Обарівінвест», іпотека в силу статті 523 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» припинилася.
1.9. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року до участі у справі як правонаступник ОСОБА_4 залучена малолітня ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 .
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа судами розглядалася неодноразово.
2.2. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» задоволено. Визнано припиненими договори поруки від 03 лютого 2012 року, укладені між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 і між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест». Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест».
2.3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2015 року у справі № 487/6529/15-ц достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, який є предметом спору у цій справі, тому кредитором змінено строк виконання основного зобов`язання, а нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки, тощо поза межами строку дії кредитного договору законом не передбачено.
2.4. Крім того, суд виходив із того, що після смерті ОСОБА_4 його поручителі не надали згоди на забезпечення виконання зобов`язання новим боржником -спадкоємцем ОСОБА_4 . Тому в силу статті 523 ЦК України порука та іпотека припинилися.
2.5. Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічних позовів ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» відмовлено.
2.6. Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.7. Верховний Суд виходив із того, що апеляційний суд належним чином не мотивував підстави для відмови у припиненні поруки, зокрема і майнової, не дав належної правової оцінки зустрічним позовним вимогам та не спростував доводи поручителів, зокрема і майнового, щодо підстав припинення поруки.
2.8. При новому розгляді постановою Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
2.8.1. У позові ОСОБА_1 відмовлено.
2.8.2. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими відмовлено.
2.8.3. Зустрічний позов ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою задоволено. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест».
2.9. Постанова апеляційного суду аргументована тим, що зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки припинені внаслідок смерті позичальника та ненадання іпотекодавцем згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
2.10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поручителів ОСОБА_2 , ТОВ «Обарівінвест» про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд зазначив, що у договорах поруки від 03 лютого 2012 року, які укладені між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест», відсутня умова про згоду поручителів відповідати за правонаступника боржника. У зв`язку з цим, у відповідності до частини першої статті 523, частини третьої статті 559 ЦК України, відсутні правові підстави для стягнення з вказаних відповідачів, як поручителів, заборгованості за кредитним договором.
2.11. Апеляційний суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека припинилась.
2.12. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на недоведення поручителями ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» своїх вимог про визнання договорів поруки припиненими з підстав, визначених статтею 559 ЦК України.
3. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
3.1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, ухваливши в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні вказаних зустрічних вимог.
3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що поданням у лютому 2014 року позову у цій справі до поручителів та іпотекодавця позивач вчинив дію, спрямовану на недопущення настання обставин, з якими частина перша статті 523 та частина третя статті 559 ЦК України пов`язує припинення іпотеки та поруки.
3.3. Також заявник посилається на те, що у договорах поруки міститься згода відповідачів на забезпечення виконання зобов`язань новим боржником - пункт 2.4 договорів.
3.4. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення первісного позову про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
4. Позиція інших учасників справи
4.1. ОСОБА_5 та ТОВ «Обарівінвест» подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права..
5. Рух справи в суді касаційної інстанції
5.1. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
5.2. Ухвалою Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
5.3. Ухвалою Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
5.4. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 та пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України.
5.5. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вказала на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та вказати, що:
«найбільш розумним є тлумачення частини першої статті 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні».
6. Обставини справи
6.1. 03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 7 350 000 грн зі сплатою 23 % річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 02 лютого 2014 року.
6.2. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» самостійні договори поруки, а також з ТОВ «Обарівінвест» - договір іпотеки, предметом якого є ресторанно-готельний комплекс та земельна ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 .
6.3. Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору іпотека припиняється виконанням основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
6.4. Додатковим договором до іпотечного договору, укладеним 09 серпня 2013 року між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», визначено ліміт відповідальності у розмірі 4 281 818,18 грн.
6.5. Судами встановлено, що ОСОБА_4 у різні періоди отримав грошові кошти у межах максимального ліміту кредитування.
6.6. Згідно з розрахунком, наданим банком, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилася кредитна заборгованість, розмір якої станом на 13 лютого 2014 року склав 4 595 197,12 грн, з яких: поточна заборгованість за кредитом -3 710 908,18 грн, прострочена заборгованість за кредитом -570 910,00 грн, заборгованість за процентами - 280 191,68 грн, пеня - 26 380,68 грн, 3 % від простроченої суми основного боргу - 1 806,58 грн, штраф за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати процентів - 5 000,00 грн.
6.7. Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», прийняло на себе право вимоги за кредитним договором від 03 лютого 2012 року разом із додатковими угодами до нього та договорами, що забезпечують виконання зобов`язань, а саме іпотеки та поруки.
6.8. За договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», передало, а ОСОБА_1 набув право вимоги: за кредитним договором від 03 лютого 2012 року разом із додатковими угодами до нього (додаткова угода № 1 від 20 липня 2012 року, додаткова угода № 2 від 09 серпня 2013 року, договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 року), а саме право вимоги повернення ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн (яка згідно довідки АТ «Златобанк» станом на 12 лютого 2015 року складається з 4 234 802,42 грн - простроченої заборгованості за основним боргом та 627 524,95 грн - пені), заборгованості за основною сумою згідно з кредитним договором від 03 лютого 2012 року та інших обов`язків, встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 лютого 2012 року, а саме: за договором іпотеки (разом із додатковими договорами) від 03 лютого 2012 року за реєстровим № 144, укладеним між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», та договорами поруки від 03 лютого 2012 року, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест».
6.9. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 залучений до участі у справі як правонаступник позивача ПАТ «Златобанк».
6.10. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
6.11. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після його смерті, є малолітня донька померлого ОСОБА_3 .
6.12. Державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори 28 листопада 2017 року малолітній ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку на АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 на час його смерті.
6.13. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року малолітня ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 залучена до участі як правонаступник ОСОБА_4 .
6.14. 12 лютого 2019 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 487/6529/15-ц за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», до ОСОБА_4 (в подальшому його спадкоємиці ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» про стягнення кредитної заборгованості, яку Верховний Суд постановою від 29 липня 2020 року залишив без змін.
6.15. Цією постановою стягнуто з правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у межах вартості майна, одержаного нею у спадщину на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року у розмірі 239 052,50 грн. У задоволенні позову до ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» (як поручителів) відмовлено.
6.16. Наведена постанова мотивована тим, що стягнення зі спадкоємця боржника заборгованості за кредитним договором обмежується вартістю майна, отриманого у спадщину. При цьому у позові до поручителів суд відмовив з підстав того, що порука припинилась на підставі положення частини першої статті 523 ЦК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , оскільки його поручителі не надали згоду відповідати за нового боржника - спадкоємця ОСОБА_4 .
6.17. Пред`являючи позов у справі, що є предметом перегляду, банк, а в подальшому ОСОБА_1 , посилались на те, що ОСОБА_4 за життя не виконував зобов`язань за кредитним договором, у результаті чого утворилася заборгованість, яку, на думку позивача, мають сплатити його спадкоємець та поручителі. Крім того, позивач наголошував на тому, що несплата кредитної заборгованості дає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
8. Щодо стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємця боржника
8.1. Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
8.2. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
8.3. Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
8.4. Наведений висновок повністю узгоджується із сталою судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).
8.5. Преюдиційною постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 487/6529/15-ц зі спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 стягнута кредитна заборгованість в межах вартості отриманої нею спадщини, яка визначена судом у розмірі 239 052,50 грн.
8.6. Отримання ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 в більшому обсязі та вартості, ніж встановлено у справі № 487/6529/15-ц, судами не встановлено, заявник у касаційній скарзі про це також не зазначає.
8.7. Тому підстав покладати на спадкоємця боржника ОСОБА_3 додаткову відповідальність за кредитним договором від 03 лютого 2012 року і стягувати із неї кредитну заборгованість поза межами вартості майна, одержаного у спадщину, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
8.8. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що проценти за кредитом нараховані позивачем вже після закінчення строку повернення кредиту, тобто безпідставно, відтак, позов про їх стягнення задоволенню не підлягає.
9. Щодо договорів поруки та іпотеки
9.1. Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
9.2. Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
9.3. За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
9.4. Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
9.5. Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
9.6. Припинення поруки та іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».
9.7. Так, у статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
9.7.1. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
9.7.2. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
9.7.3. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
9.8. За правилами статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
9.8.1. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
9.8.2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
9.8.3. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.
9.8.4. Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.
9.9. Схожа за замістом норма міститься у Законі України «Про іпотеку», зокрема стаття 17 регламентує, що іпотека припиняється у разі:
- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
9.10. При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
9.11. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
9.12. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
9.13. За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
9.14. Слід наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).
9.15. У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
9.16. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.
10. Щодо відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду
10.1. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду наголосила, що, на її думку, є підстава для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі
№ 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).
10.2. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
10.3. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
10.4. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (пункт 32) та у справі № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)).
10.5. У постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, від яких має намір відступити Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що на поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності згоди поручителя відповідати за нового боржника.
10.6. На думку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду найбільш розумним є тлумачення частини першої статті 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні.
10.7. Однак, Велика Палата Верховного Суду не вважає таке твердження Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду достатньо обґрунтованим та таким, що дозволяє зробити законне виключення із випадків правонаступництва боржника, які за правилами статті 523 ЦК України можуть бути підставою для припинення поруки чи застави. Більше того, судова практика з цього питання є сталою і незмінною протягом значного проміжку часу і відступати від неї Велика Палата Верховного суду достатніх правових підстав не знайшла.
10.8. Отже, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, від яких просила відступити Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, оскільки вони не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові.
11. Щодо суті спору
11.1. Як вже зазначалося, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник за основним зобов`язанням - ОСОБА_4 . Спадкоємцем після його смерті є донька ОСОБА_3 .
11.2. Згоди відповідати за нового боржника ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» не надавали, що відповідно до положень частини першої статті 523 ЦК України свідчить про припинення поруки та іпотеки і відсутність у них зобов`язань з погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі за рахунок предмета цієї іпотеки.
11.3. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання іпотеки за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест», припиненою, а також про відмову у стягненні із поручителів кредитної заборгованості.
12. Висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
12.1. Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
12.2. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
12.3. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права й ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення позову ТОВ «Обарівінвест» про визнання іпотеки припиненою.
13.4. З огляду на це, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
13.5. Слід відзначити, що постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовів ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» про визнання договорів поруки припиненими в касаційному порядку не оскаржена, тому з дотриманням правил статті 400 ЦПК України Великою Палатою Верховного Суду не переглядається.
13.6. У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 403, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ремешевським Євгеном Анатолійовичем, залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Ткачук
Судді: Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
М. І. Гриців К. М. Пільков
Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко
Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич
Г. Р. Крет Є. А. Усенко
Л. М. Лобойко Т. А. Чумаченко
_03_03.png)
