Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 332/6221/23
провадження № 61-6163св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя у складі судді Марченко Н. В. від 30 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., від 02 квітня 2024 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
29 липня 2020 року вона працювала у ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на посаді юрисконсульта.
3. Згідно з розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо»
від 31 серпня 2022 року № 822 вона була тимчасово переведена на посаду начальника юридичного відділу.
4. Розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 28 вересня 2023 року № 1126 її було звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
5. Зауважувала, що з 25 серпня 2023 року у провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за її позовом до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності та стягнення моральної шкоди.
6. Відповідач повідомлений про розгляд зазначеної справи, однак в порушення статті 5-1 КЗпП України та всупереч наданим державою гарантіям, а саме неможливості припинення трудової діяльності працівника у разі розгляду судом справи про встановлення факту мобінгу, незаконно звільнив її з посади начальника юридичного відділу ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 28 вересня 2023 року.
7. Посилалася на те, що на день пред`явлення позову вона перебуває у вимушеному прогулі 17 робочих днів з 29 вересня 2023 року по 23 жовтня
2023 року, за час вимушеного прогулу відповідач зобов`язаний виплатити на її користь 22 321,34 грн із розрахунку розміру середньоденної заробітної плати 1 313,02 грн.
8. Крім того, зазначала, що діями відповідача їй спричинено моральну шкоду внаслідок порушення її прав в сфері трудових правовідносин, а саме: незаконне звільнення, порушення права на працю, позбавлення можливості заробляти кошти на проживання, харчування, лікування. Також незаконним звільненням відповідач принизив її честь, гідність, підірвав ділову репутацію як юриста.
9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: поновити її на роботі у ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на посаді начальника юридичного відділу; стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, а також моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
10. Відповідач ТДВ «Страхова компанія «Кредо» заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що позовна заява ОСОБА_1 не містить даних, які конкретні її права та інтереси порушені при звільненні, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.
11. Вважав помилковими доводи позовної заяви, що наявність на розгляді у суді справи про встановлення факту мобінгу унеможливлює звільнення позивачки до закінчення розгляду такої справи.
12. Зазначав, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі без порушення приписів статті 5-1 КЗпП України, які не встановлюють заборони на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця під час розгляду судом справи про встановлення факту мобінгу. Крім того, посилався, що позивачкою не додано доказів, які б засвідчували факт заподіяння їй моральних страждань на 100 000,00 грн, наявності протиправних дій відповідача, а також наявності зв`язку між такими стражданнями та її звільненням з посади.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 , яка оспорюючи правомірність її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, посилалася лише на неможливість її звільнення після подання позову до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності та стягнення моральної шкоди. Зазначено, що КЗпП України не містить положень щодо заборони звільнення працівника у період перебування справи про визнання факту мобінгу щодо нього на розгляді у суді.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
15. Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2023 року залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що застосування дисциплінарного стягнення не може перебувати у залежності від вирішення справи про встановлення факту мобінгу, а у разі задоволення вимог та встановлення фактів протиправної поведінки щодо працівника, цькування його, або інших неприпустимих дій, які порушують права працівника, він не позбавлений можливості оскаржувати як зазначені дії, так і накладені дисциплінарні стягнення. Крім того, суд першої інстанції правомірно не досліджував питання законності звільнення позивачки з інших підстав, які не зазначені у позові. При апеляційному розгляді позивачка зазначила, що усвідомлює, що у позові виокремила лише одну підставу для визнання звільнення незаконним та саме у цих межах підлягає розгляду її позов, позаяк кожен наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення вона вважає незаконним, але ці накази оскаржуються в інших провадженнях.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. У касаційній скарзі, поданій 27 квітня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя
від 30 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема приписів статті 5-1 КЗпП України у системному взаємозв`язку із статтею 38 і статтею 40 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги відзив та заперечення, які подані адвокатом без дотримання приписів частини шостої статті 14 ЦПК України, а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували передбачених статтею 5-1 КЗпП України гарантій на працю та припинення її трудової діяльності при перебуванні на розгляді у суді справи про встановлення факту мобінгу. Крім того, посилається на те, що на посаді начальника юридичного відділу вона перебувала тимчасово, на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а тому у разі звільнення із зазначеної посади роботодавець мав би повернути її на попереднє місце роботи - посаду юрисконсульта.
20. Вважає, що приписи статті 5-1 КЗпП України свідчать про те, що держава надає право працівнику самому обирати чи буде він працювати на посаді після того як подасть скаргу/позовну заяву, чи буде самостійно звільнятися з посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
21. Зауважує, що із заявою про встановлення факту мобінгу вона звернулася спочатку до Держпраці і після направлення відповідачу досудової вимоги на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яка була скасована за її позовом у судовому порядку. Інші дві догани були оголошені їй після відкриття провадження у справі № 332/4754/23 за її позовом до відповідача про визнання факту мобінгу та стягнення моральної шкоди. Накази про оголошення таких доган вона оскаржує в окремому судовому провадженні.
22. Акцентує увагу на тому, що позов про встановлення факту мобінгу був поданий нею 20 серпня 2023 року, водночас 24 жовтня 2023 року відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, з посиланням на звільнення її з роботи. Вважає, що розгляд справи № 332/4754/23 затягує відповідач.
23. Вважає, що можливість звільнення працівника під час розгляду справи про встановлення факту мобінгу суперечить критеріям законності та справедливості.
24. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині прийняття відзиву та заперечень, поданих представником відповідача без виконання вимог частини шостої статті 14 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 332/6221/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
26. 21 травня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 332/6221/23.
27. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
28. 23 травня 2024 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
29. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню. Відповідач вважає, що судами правильно розглянуто справу у межах заявлених позовних вимог. Касаційна скарга зводиться виключно до незгоди позивачки з процесуальними рішеннями судів попередніх інстанцій, діями відповідача, направленими на захист від незаконного звинувачення у мобінгу.
30. 26 травня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на касаційну скаргу, у якому зауважує, що її процесуальні дії у справі, що переглядається в касаційному порядку, направлені виключно на захист трудових прав. Крім того, посилається на виконання роз`яснень суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для подання нею нового позову відносно незаконності звільнення, однак з інших підстав (справа № 332/2290/24).
31. 29 травня 2024 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду клопотання про повернення позивачці відповіді на відзив, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав та встановлених судом строків для подання зазначеного процесуального документу.
32. Колегія суддів звертає увагу, що приписами Глави 2 Розділу V ЦПК України чітко не передбачено порядку подання у суді касаційної інстанції відповіді на відзив на касаційну скаргу, однак відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (частина перша статті 402 ЦПК України). Відповідь на відзив є одним з видів заяв по суті справи (частина друга статті 174 ЦПК України). З огляду на те, що справа у суді касаційної інстанції розглядається без повідомлення сторін, у відповіді на відзив позивачка виклала свої пояснення щодо суті спору та наданих відповідачем заперечень на її касаційну скаргу, і така відповідь була подана через шість днів після подання відзиву на касаційну скаргу і цілком відповідає вимогам, які ставляться до такого виду заяв (стаття 179 ЦПК України), колегія суддів не вбачає правових підстав для повернення позивачці без розгляду зазначеного процесуального документа.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. Розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 29 липня 2020 року № 500 ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на посаду юрисконсульта з випробувальним терміном 3 місяці.
34. Розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 31 серпня 2022 року № 822 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника юридичного відділу тимчасово на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами начальника юридичного відділу ОСОБА_2 до дня її фактичного виходу з відпустки, із збереженням посади за попереднім місцем роботи.
35. Згідно з протоколом засідання комісії зі службового розслідування фактів порушення трудової дисципліни в ТДВ «Страхова компанія «Кредо»
від 28 вересня 2023 року ухвалено рекомендувати генеральному директору ТДВ «Страхова компанія «Кредо» Кривцуну В. В. притягнути ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу ТДВ «Страхова компанія «Кредо», до дисциплінарної відповідальності за умисне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо організації та контролю виконання завдань, покладених на юридичний відділ по отриманню кореспонденції стосовно судових справ за участю ТДВ «Страхова компанія «Кредо», визначених розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 11 вересня
2023 року № 1052/1 та пунктом 5.7 Положення про юридичний відділ, затвердженого розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 19 червня 2023 року № 693/2, що складає систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов`язків, з урахуванням раніше винесених ОСОБА_1 трьох доган (розпорядженнями дирекції
ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849, № 1023
від 01 вересня 2023 року, № 1043 від 06 вересня 2023 року), звільнити ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу ТДВ «Страхова компанія «Кредо», за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
36. Відповідно до опитувального аркуша голосування членів комісії зі службового розслідування фактів порушення трудової дисципліни у
ТДВ «Страхова компанія «Кредо» за прийняте комісією рішення за результатами розгляду матеріалів стосовно відмови від виконання та умисного невиконання начальником юридичного відділу ТДВ «Страхова компанія «Кредо» Попазовою Н. С. розпорядження дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 11 вересня 2023 року №1052/1, а також надання рекомендацій генеральному директору ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про застосування до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни одного з дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 147 КЗпП України, проголосували 7 членів комісії одноголосно.
37. Розпорядженням дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо»
від 28 вересня 2023 року № 1126 ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
38. Згідно з довідкою за січень-вересень 2023 року про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року № 2439 загальна сума доходів склала 319 247,69 грн.
Позиція Верховного Суду
39. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
40. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
44. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
45. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Разом з тим позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
47. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
48. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
49. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
50. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
51. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
52. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
53. За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
54. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
55. Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
56. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
57. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).
58. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року
№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
59. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
60. Тобто саме відповідач повинен спростувати доводи позивачки та довести законність звільнення останньої з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21.
61. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
62. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
63. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
64. Звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, ОСОБА_1 посилалася лише на те, що її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки здійснене з порушенням встановлених статтею 5-1 КЗпП України гарантій для працівника, який звернувся до суду з позовом про встановлення факту мобінгу.
65. 11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» № 2759-IX (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.
66. Так, КЗпП України доповнено статтею 2-2, в якій визначено поняття мобінгу, встановлено його заборону, а також надано право особам, які вважають, що вони зазнали мобінгу звернутися зі скаргою до контролюючого органу у сфері праці та/або до суду.
67. Крім того, у статті 5-1 КЗпП України доповнено гарантії забезпечення права на працю та викладено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
68. З набранням чинності Закону № 2759-IXна законодавчому рівні було врегульовано підстави для припинення трудових правовідносин, у зв`язку з встановленням факту мобінгу.
69. Зокрема, зазначені підстави визначені частиною третьою статті 38, пунктом 12 частини першої статті 40, пунктом 1-2 частини першої статті 41 КЗпП України.
70. Системний аналіз вказаних норм КЗпП України свідчить про те, що гарантією забезпечення права працездатних громадян України на працю є те що, особа, яка зазнала дій/бездіяльності, що містять ознаки мобінгу, має право на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення. Водночас на період розгляду відповідної заяви працівник продовжує виконувати свою трудову функцію.
71. Колегія суддів зауважує, що у випадку встановленого факту неналежного виконання працівником своєї трудової функції, не пов`язаного з фактами мобінгу, порушення ним трудової дисципліни після звернення до компетентного органу із заявою про встановлення факту мобінгу та до набрання законної сили судовим рішенням про встановлення такого факту, роботодавець не позбавлений права на застосування до такого працівника заходів дисциплінарної відповідальності за таке правопорушення (не пов`язане з фактами мобінгу) у порядку, передбаченому КЗпП України.
72. Встановивши, що позивачка була звільнена на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, до цього до неї було застосовано заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган, однак позивачка не доводить в межах розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку, факту незаконності й необґрунтованості застосування до неї дисциплінарного стягнення, не заявляє про порушення порядку звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
73. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно оцінили підстави позову ОСОБА_1 та з огляду на безпідставність доводів щодо неможливості її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише у зв`язку з подачею нею позову про встановлення факту мобінгу, без заявлення та доведення обставин належного виконання нею своїх трудових обов`язків, обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем гарантій, передбачених статтею 5-1 КЗпП України.
74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка у справі, що переглядається у касаційному порядку, виокремила лише одну підставу для визнання звільнення незаконним та саме у цих межах підлягає розгляду її позов. Разом з тим кожен наказ про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення вона вважає незаконним, і ці накази оскаржуються в інших судових провадженнях (справи № 332/4409/23, № 332/5214/23).
75. З урахуванням наведеного, правових підстав для дослідження питання законності звільнення позивачки з інших підстав, які не зазначені нею у позові у цій справі, у судів попередніх інстанцій не було.
76. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102),
від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
77. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції було роз`яснено позивачці її правозвернутися до суду з позовом про поновлення на роботі з інших підстав (наприклад відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, незаконність наказів про оголошення догани, які становили, на думку відповідача, систему порушень, порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень тощо). Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 скористалася таким правом та після ухвалення оскаржених судових рішень у цій справі звернулася до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди (справа № 332/2290/24).
78. УхвалоюЗаводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої186 ЦПК України(відсутність нових підстав позову про поновлення на роботі). Однак, постановою Запорізького апеляційного судувід 29 травня 2024 року зазначена ухвала суду першої інстанції була скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
80. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині прийняття відзиву та заперечень, поданих представником відповідача без виконання вимог частини шостої статті 14 ЦПК України, не впливають на правильність ухвалених судових рішень, а тому не можуть бути підставою для їх скасування.
81. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
83. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
_03_03.png)
