Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 204/4406/20

провадження № 61-9000св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 13 жовтня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов`язання за даним договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов`язки системно не виконував, у зв`язку із чим, станом на 23 березня 2020 року, утворилася заборгованість у загальному розмірі 351 672,21 грн, з яких: 271 004,79 грн - заборгованість по тілу кредиту; 76 487,91 грн - заборгованість за процентами; 4 179,51 грн - заборгованість за пенею.

Ураховуючи наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 271 004,79 грн, а саме тіло кредиту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2010 року станом на 23 березня 2020 року у розмірі 271 004,79 грн (заборгованість за тілом кредиту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем фактично отримані та використані кошти (тіло кредиту) у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому їх необхідно стягнути у примусовому порядку.

При цьому, суд відмовив у задоволенні іншої частини вимог банку, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 200/17994/14-ц (провадження 61-11029св19).

Ухвалою Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк не заявляв вимог про стягнення заборгованості за процентами та пенею, тому суд першої інстанції безпідставно розглянув такі вимоги й відмовив у їх задоволенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не повідомили його належно про розгляд справи.

Крім того вказує, що суд першої інстанції помилково прийняв позов банку до розгляду, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» вже звертався до цього ж суду з аналогічним позовом.

Зазначає, що не укладав з банком жодних кредитних договорів, а підписав тільки анкету-заяву про приєднання до послуг банку, яка не містить даних ні про видачу йому кредитної картки, ні про встановлення на неї кредитного ліміту.

Вважає позовні вимоги банку недоведеними, оскільки він не має будь якої заборгованості перед банком.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Верховним Судом встановлено, що судом першої інстанції та апеляційним судом не було належно повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи.

Так, повідомлення, надіслане ОСОБА_1 судом першої інстанції, повернулося до суду з поштової установи з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням про розгляд справи (а. с. 36, на звороті).

Даних щодо отримання чи повернення без вручення рекомендованого повідомлення, надісланого судом апеляційної інстанції (а. с. 152), матеріали справи взагалі не містять.

При цьому, довідка про направлення ОСОБА_1 ухвали про призначення справи до розгляду апеляційним судом на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не є підтвердження його належного повідомлення у розумінні положення частини шостої статті 128 ЦПК України, оскільки зазначена електронна адреса не є офіційною.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій на зазначені вимоги законодавства уваги не звернули, розглянули позов банку без повідомлення належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце її розгляду, розгляд справи не відклали, чим порушили вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій не повідомили його належно про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400-402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк