Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11482/20

провадження № 61-10012св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник -ОСОБА_1 ,

заінтересована особа --ІНФОРМАЦІЯ_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю.П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту нещасного випадку (отримання травми), що стався з ним 26 вересня 1991 року при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби в Збройних Силах України (далі - ЗСУ).

При цьому, вказував, що звертався до Генерального штабу ЗСУ у позасудовому порядку для врегулювання питання про встановлення факту нещасного випадку, що стався 26 вересня 1991 року. Листом начальника Управління правового забезпечення Генерального штабу ЗСУ від 25 січня 2021 року йому повідомлено, що за наявними документами відсутні підстави для призначення (проведення) розслідування факту отримання ним травми у 1991 році.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Судове рішення мотивоване тим, що встановлення причин та обставин отримання військовослужбовцем травми здійснюється у позасудовому порядку і віднесено до компетенції інших органів.

ОСОБА_1 не надав доказів звернення до компетентних органів з вимогою про видачу довідки про отримання травми або не складення такої довідки за фактом травмування.

Юридичний факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-12240св21).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судове рішення мотивовано тим, що встановлення причин та обставин отримання військовослужбовцем травми здійснюється у позасудовому порядку і віднесено до компетенції інших органів.

Проте, наведене є підставою для застосування передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України наслідків у вигляді закриття провадження у справі, а не помилково застосованих судом першої інстанції наслідків, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що суд дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки єдиним способом реалізувати його права можливо лише в судовому порядку шляхом встановлення факту нещасного випадку.

Вважає, що закриття провадження у справі обмежує його право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильність висновків апеляційного суду до необхідності вирішення заявленого питання у позасудовому порядку, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

13 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. За змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі наведеної норми права, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що заявлене заявником питання вирішується у позасудовому порядку, тому воно не підвідомче суду. При цьому, судом першої інстанції помилково застосовано норму права, як підставу для закриття провадження у справі (пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що єдиним способом реалізувати права заявника можливо лише в судовому порядку шляхом встановлення факту нещасного випадку, а також, що закриття провадження у справі обмежує його право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією України, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що заявлене у цій справі питання внормовано Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 06 лютого 2011 року № 36 (зі змінами в редакції Наказу Міністерства оборони № 656 від 11 грудня 2017 року) (далі - Інструкція).

Цією Інструкцією передбачений позасудовий порядок встановлення нещасного випадку у Збройних Силах України. І тільки, як прописано в Інструкції, у разі ліквідації військової частини та за відсутності правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається у судовому порядку. Однак заявник не надав відмову уповноваженого органу провести таке розслідування, не надав доказів про відсутність правонаступників, а також доказів що перед зверненням до суду він звертався до заінтересованої особи (іншої уповноваженої особи) чи іншого відповідного державного органу для підтвердження необхідного йому факту.

Крім того, відповідно до Інструкції, розслідування, яке має бути проведено, організовує та проводить вищий орган військового управління.

Суд правильно вказав, що лише у разі дотримання заявником позасудового порядку встановлення факту нещасного випадку (отримання травми) із ним, що стався 26 вересня 1991 року, при виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, та вичерпання таких можливостей, він не позбавлений права в залежності від отриманих результатів в подальшому обирати належний захист своїх прав, у тому разі і судовий, але, відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані не з цивільними правами, а з публічно-правовими відносинами заявника з державою, що виключає їх вирішення в порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець