Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 727/4453/15-ц

провадження № 61-17338сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року у складі судді Слободян Г. М. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Міцея В. Ф., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») і просив визнати недійсним односторонній правочин банку від 20 січня 2015 року та стягнути з відповідача незаконно списані кошти у розмірі 5 155,62 грн у вигляді комісії за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі укладеного між ним і банком договору комплексного банківського обслуговування він є держателем платіжної картки Visa Еlесtron № НОМЕР_2 за тарифним планом «Рrо запас», згідно з умовами якого розмір плати за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки становить 1 грн.

Однак у період з 20 січня 2015 року до 30 січня 2015 року, коли ним були вчинені операції, а саме придбання товару, банк в односторонньому порядку, без його згоди та відома, стягнув з нього за проведення оплати товарів і послуг комісію в розмірі 30 % від суми оплати, що становить 5 155,62 грн.

Позивач уважав вказані дії банку незаконними, вчиненими з порушенням норм ЦК України, а посилання банку на відповідний лист Національного банку України неправомірним, тому просив визнати недійсним односторонній правочин банку від 20 січня 2015 року і стягнути з відповідача на його користь незаконно списані грошові кошти у розмірі 5 155,62 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним односторонній правочин ПАТ АБ «Укргазбанк» від 20 січня 2015 року, стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 155,62 грн у вигляді комісії за здійснення операцій купівлі-продажу.

Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банкне дотримався належної процедури повідомлення позивача, як клієнта та учасника договору комплексного банківського обслуговування, про внесення в односторонньому порядку змін до такого договору, а саме про стягнення комісії за безготівковим розрахунком у розмірі 30 % від суми оплати, що були введені в дію 20 січня 2015 року. Суд керувався статтями 203, 215, 230 ЦК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 березня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Чернівецької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» про перегляд заочного рішення від 16 листопада 2015 року відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області 27 квітня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року в частині його правового обґрунтування змінено та виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення статті 230 ЦК України, як на підставу задоволення позову, та застосовано до правовідносин сторін частину першу статті 203 ЦК України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи, проте суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення підлягає зміні лише в частині мотивування правових підстав для задоволення позову. Також зазначено, що односторонній правочин банку суперечить статті 651 ЦК України та статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27 квітня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У липні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палативід 28 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27 квітня 2016 року.

Призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень пункту 8.3.1. укладеного з позивачем договору комплексного банківського обслуговуваннясторони домовились, що банк має право в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до тарифів на послуги, що надаються держателю платіжної картки, шляхом вчинення одностороннього письмового правочину банку. Такий односторонній письмовий правочин банку створює та/чи змінює відповідним чином права та обов`язки банку та/або і клієнта (і відповідно держателів платіжної картки) за цим договором. Правочин набуває чинності з дати, вказаної в ньому.

Згідно зі статтею 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише увипадках, встановлених законом, або за домовленістюз цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Банк має право вчиняти односторонні письмові правочини шляхом розміщення (оголошення) письмового правочину банку на дошках (дошці) об`явах банку, що розміщуються в загальнодоступних для клієнтів місцях, а саме - операційній залі банку, а також у мережі Інтернет на сайті банку www.ukrgasbank.comу розділі «Платіжні картки». Сторони погоджуються, що розміщений односторонній правочин банку у спосіб, вказаний вище, є письмовим одностороннім правочином банку.

Отже, ПАТ АБ «Укргазбанк» діяло згідно з умовами укладеного з позивачем договору комплексного банківського обслуговування, зміст одностороннього правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Порушення строків запровадження одностороннього правочину не є підставою для визнання його недійсним.

Судами не взято до уваги ту обставину, що застосування комісії лише призвело до приведення курсу валюти до ринкового, який спостерігався на той період, а також зрівняло курс банку по платіжним карткам із відповідними курсами інших банків України.

Відповідно до положень договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у формі публічної пропозиції передбачено, зокрема, що за надання послуг (здійснення операцій) за цим договором, банк отримує плату в розмірі та в строки, що передбачені тарифами банку, що оприлюднені на сайті банку (пункт 3.13.).

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У липні 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну правову оцінку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до якого позивачу видано платіжну картку за тарифним планом «Рго-запас+» Visa Elektron № НОМЕР_2 (а. с. 5-9).

За умовами договору ОСОБА_1 дав згоду банку здійснювати списання коштів з карткового рахунку на суму операцій, виконаних за допомогою платіжної картки, на підставі платіжних повідомлень еквайрів. За надання послуг, передбачених договором, банк отримує плату в розмірі та строки, що передбачені тарифами банку, оприлюдненими на сайті банку.

Пунктами 2.5.1., 2.6.3. тарифного плану «Рго-запас+» передбачено, що тариф за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки становить 1,00 грн, а за видачу готівкових грошових коштів в установах та банкоматах за межами України з «Ощадного» рахунку в національній валюті України тариф становить 1,5 % min 6,00 EUR (а. с. 10-12).

20 січня 2015 року ПАТ АБ «,Укргазбанк» вчинив односторонній правочин, відповідно до якого була введена додаткова комісія у розмірі 30 % за операціями безготівкової оплати товарів чи послуг та операціями видачі готівкових грошових коштів в банківських установах та банкоматах за межами України за допомогою платіжної картки, відкритій в національній валюті України (а. с. 13-16).

За період з 20 по 30 січня 2015 року ОСОБА_1 за допомогою платіжної картки розрахувався за придбання товарів на загальну суму 29 175,87 грн, від якої банк за вказаний період стягнув комісію у розмірі 30 %, що становить 5 155,62 грн (а. с. 19-20).

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним одностороннього правочину.

Проте у постанові в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 154/92/16-ц (провадження № 61-3446св18) судом зроблено висновок про те, що з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» односторонній правочин від 20 січня 2015 року щодо введення комісії у розмірі 30 % за безготівковими та готівковими операціями у мережі закордонних банків та банкоматів за межами України містить несправедливі умови та порушує права позивача, як споживача банківських послуг. Недотримання банком процедури повідомлення та внесення змін до укладеного між сторонами договору і як наслідок порушення прав позивача, як споживача банківських послуг, запровадження несправедливих умов є підставами для визнання одностороннього правочину, вчинено банком, недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 752/7526/15-ц (провадження № 61-5728св18) зроблено висновок про те, що ПАТ АБ «Укргазбанк» було вчинено односторонній правочин до договорів на відкриття карткового рахунку, яким з 20 січня 2015 року змінено тарифи на обслуговування електронного платіжного засобу та встановлено тарифи на рівні 30 % від суми операції, на підставі якого за грошовою операцією, здійсненою позивачем 19 січня 2015 року, йому була нарахована комісія у розмірі 12 667,40 грн.

Таким чином, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про те, що, прийнявши в односторонньому порядку зміни до договору з 20 січня 2015 року, банк не дотримався вимог пункту 14.10 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», а також умов пунктів 8.3.1, 8.3.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків у частині повідомлення користувача не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, про такі зміни, у зв`язку з чим ПАТ АБ «Укргазбанк» неправомірно нарахувало позивачу комісію у розмірі 12 667,40 грн. Зміни до тарифів мали вступити в дію з 20 січня 2015 року, а позивачем розпорядження про переказ коштів було здійснено 19 січня 2015 року.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 760/22542/15-ц (провадження № 61-2117св18) зроблено висновок про те, що 20 січня 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк вчинено односторонній письмовий правочин до договорів на відкриття карткового рахунку, яким змінено тарифи на обслуговування електронного платіжного засобу та встановлено тарифи на рівні 30 % від суми операції. У зв`язку зі зміною тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу до 30 % від суми операції банк нарахував позивачу заборгованість в сукупному розмірі 62 297,49 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що дії банку щодо прийняття одностороннього правочину від 20 січня 2015 року та нарахування позивачу комісії за ставкою 30 % від суми операції є неправомірними, а тому є всі передбачені законом підстави для задоволення позову.

Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

На підставі вказаного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що справа підлягає розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк», дослідивши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки визначаються як рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

За правилами частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті14.10 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором.

Банк зобов`язаний надіслати користувачу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомлення про такі зміни. Банк у повідомленні зобов`язаний зазначити, що користувач має право до дати, з якої застосовуватимуться зміни, розірвати договір без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Зміни до правил використання електронного платіжного засобу або тарифів є погодженими користувачем, якщо до дати, з якої вони застосовуватимуться, користувач не повідомить банк про розірвання договору.

Згідно з пунктом 8.3.1. договору банк вправі в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до Тарифів шляхом вчинення одностороннього письмового правочину Банку. Такий односторонній письмовий правочин Банку створює та/чи змінює відповідним чином права та обов`язки банку та/або клієнта за цим договором. Такий правочин набуває чинності з дати вказаної в ньому. Банк вправі вчиняти односторонній письмовий правочин шляхом розміщення (оголошення) письмового правочину банку на дошках (дошці) об`яв банку, що розміщуються в загальнодоступних для клієнтів місцях… у кожному разі вчинення банком одностороннього письмового правочину, такий правочин розмішується (оголошується) банком на дошках (дошці) об`яв та сайті банку за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни та доповнення до цього договору та набуває чинності з дати, вказаної в ньому (а. с. 8).

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до діючих станом на 20 січня 2015 року - 30 січня 2015 року (дату операцій із платіжною карткою позивача) тарифів за тарифним планом «Рго-запас+» Visa Elektron при здійсненні безготівкової оплати товарів чи послуг за допомогою платіжної картки окремо плата не стягується, а входить до договірного списання вартістю 1,00 грн. (а. с. 10).

Статтею 15 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Таким чином, банком було застосовано комісію 30 % в односторонньому порядку, тобто без завчасного повідомлення учасника договору, що суперечить вимогам законодавства.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли правильного висновку, що ПАТ АБ «Укргазбанк» незаконно списало з карткового рахунку ОСОБА_1 комісію у розмірі 5 155,62 грн, оскільки згідно з укладеним з ним договором та положенням пункту 14.10 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зміни до тарифів мали вступити в дію не раніше 01 лютого 2015 року, а операції по рахунку позивача відповідачем були здійснені, починаючи з 20 січня 2015 року, тому до 01 лютого 2015 року нові тарифи не могли набрати чинності.

При цьому, змінивши в односторонньому порядку умови договору з 20 січня 2015 року, банк позбавив клієнта права на повідомлення про незгоду зі змінами та розірвання договору і почав застосовувати вказані зміни з дня прийняття одностороннього правочину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що банком при вчиненні таких дій дотримані умови договору та вимоги закону, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права й не вплинули на правильне вирішення справи.

В ухвалі суду про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не зазначено про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 154/92/16-ц (провадження № 61-3446св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 752/7526/15-ц (провадження № 61-5728св18), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 760/22542/15-ц (провадження № 61-2117св18), а лише зазначається про розбіжність у практиці суду касаційної інстанції, яка не встановлена, оскільки всі наведені судові рішення касаційного суду є однаковими за змістом застосованих норм права.

При цьому в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не зазначається, яким чином мають бути застосовані норми права, а лише переписується їх зміст.

Разом з тим, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходячи з положень частини другої статті 403 ЦПК України (функціональні повноваження), не вбачає підстав для відступлення від наведених вище правових висновків Верховного Суду.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі виходить із того, що задля гарантування юридичної визначеності вона має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної правової підстави.

З метою забезпечення єдності судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можуть бути: вади попереднього висновку (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цьому висновку підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

За наявності певної з цих підстав Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може або повністю відмовитися від висловленого раніше висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Отже, з огляду на наведені вище мотиви підстави для відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені колегіями суддів інших судових палат, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник В. С. Висоцька Б. І. Гулько В. І. Крат Є. В. Синельников М. Є. Червинська