Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 507/957/19
провадження № 51-253км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Ковпінка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), є особою з інвалідністю II групи, не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балтського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року, залишеним 12 жовтня 2023 року апеляційним судом без змін, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 272 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями, та займатися діяльністю, пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою, на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 , будучи призначеним 01 серпня 2015 року на посаду в. о. директора Приватного підприємства « ОСОБА_8 » (далі - ПП «Технобуд»), а також обіймаючи посаду інженера по охороні праці цього підприємства, завідомо знаючи та усвідомлюючи про відсутність діючого Договору на виконання робіт з підвищеною небезпекою у вказаному підприємстві, а також, що будинок культури Любашівської РДА Одеської області (загальною площею 2088,5 м2, висотою 7,5 м), розташований у смт Любашівка Одеської області, є об`єктом нерухомості, будівельні роботи на якому відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, що підпадає під дію Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Порядок видачі дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою), уклав з відділом культури Любашівської РДА Одеської області Договір підряду № 29/07 від 07 серпня 2015 року, згідно з яким ПП «Технобуд» зобов`язалося виконати роботи по капітальному ремонту м`якої покрівлі даху на будівлі зазначеного будинку культури.
Відповідно до п. 4.3 Договору підряду № 29/07 від 07 серпня 2015 року ПП «Технобуд» взяло на себе зобов`язання про відповідальність за дотримання правил техніки безпеки при виконанні робіт з капітального ремонту м`якої покрівлі даху на будівлі будинку культури Любашівської РДА Одеської області.
ОСОБА_7 , будучи особою, відповідальною за забезпечення дотримання норм і правил охорони праці на ПП « ОСОБА_8 », та безпосереднім керівником і організатором роботи з капітального ремонту м`якої покрівлі на вказаному об`єкті, маючи обов`язки контролювати дотримання правил безпеки під час виконання робіт працівниками ПП « ОСОБА_8 », будучи особою, яка зобов`язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи з необережності у формі злочинної самовпевненості, не виконуючи дії, спрямовані на дотримання вимог нормативних актів, що містять правила виконання відповідних робіт, усвідомлюючи відсутність дозвільних документів для виконання робіт з підвищеною небезпекою, а саме дозволу від Державної служби України з питань праці на виконання робіт підвищеної небезпеки, передбаченого ст. 21 Закону України № 2694-XII від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-ХІІ), видав Наряд-допуск № 1 на виконання робіт підвищеної небезпеки за формою НД-90 з капітального ремонту м`якої покрівлі даху згаданого будинку культури. У п. 8 зазначеного Наряду-допуску ОСОБА_7 поставив свій підпис про забезпечення безпеки робіт та допуску до цих робіт, тим самим допустивши працівників ПП «Технобуд» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , котрі не пройшли навчання та перевірку знань з питання охорони праці щодо виконання робіт підвищеної небезпеки, а також інструктажу працівників до виконання підрядних робіт підвищеної небезпеки.
Під час виконання згаданими працівниками ПП «Технобуд» підрядних робіт відповідно до Договору підряду № 29/07 від 07 серпня 2015 року, які проводилися на даху будинку культури на висоті 7,5 м, у період часу з 16 години до 17 години 10 хвилин 10 вересня 2015 року штукатур-покрівельник ОСОБА_14 , котрий виконував роботи згідно з Наказом № 306 від 27 липня 2015 року, перебуваючи на даху вказаної будівлі у стані алкогольного сп`яніння, здійснюючи роботи, пов`язані з підйомом на дах цементного розчину, в ході яких застосовувалися самостійно виготовлені електрична лебідка та підйомний блок, не втримався на краю даху та впав на землю з висоти 7,5 м, отримавши тілесні ушкодження, від яких помер.
Своїми діями ОСОБА_7 допустив порушення вимог Закону № 2694-ХІІ, пунктів 2.1, 2.4, 2.10, 2.12, 2.30, 2.36 Посадової інструкції директора ПП «Технобуд» та Посадової інструкції інженера цього підприємства з техніки безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людини.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати згадані вирок від 04 липня 2023 року та ухвалу від 12 жовтня 2023 року і закрити кримінальне провадження. На думку автора скарги, як убачається з її змісту, стороною обвинувачення не було доведено винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини останнього мають тлумачитися на його користь.Крім того, за твердженням скаржника досудове розслідування фактично проводилося стосовно ОСОБА_7 як директора ПП «Технобуд», проте підозру останньому було оголошено лише 18 червня 2019 року, тобто органами досудового розслідування було штучно створено умови, за яких ОСОБА_7 позбавлено права на захист. А тому, на думку сторони захисту, докази, отримані органом досудового розслідування з 10 вересня 2015 року (внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до дня оголошення ОСОБА_7 про підозру, є недопустимими. Крім того, як зазначає захисник, справу було направлено до суду з порушенням строків досудового розслідування, оскільки досудове розслідування до повідомлення ОСОБА_7 про підозру, всупереч вимог п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК, тривало понад 18 місяців, а також це розслідування за встановленої особи тривало понад 3 роки. На переконання автора скарги суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку щодо дотримання строків досудового розслідування.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаного в судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_7 , показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ; даних, що містяться у: протоколах огляду місця події та огляду трупа від 10 вересня 2015 року; висновку судово-медичної та додаткової судово-медичної експертиз № 56 від 11-25 вересня 2015 року і № 56-А від 12 червня 2019 року; акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком; копіях наказів, трудового контракту, договору-підряду, технічного паспорту на будівлю; наряді-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки № НД-90; посадових інструкціях директора та інженера з охорони праці ПП «Технобуд»; повідомленні Головного управління Держпраці в Одеській області від 23 листопада 2017 року; висновку № 18-20/5324/21 судової експертизи з дослідження безпеки життєдіяльності та охорони праці від 07 березня 2019 року, а також на підставі інших документів, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у ході судового розгляду пояснили, що усі вони, у тому числі і потерпілий, у складі бригади виконували роботи з ремонту даху будівлі Любашівського будинку культури. На момент події уся бригада була задіяна у передачі/прийманні бетонного розчину на дах будинку культури, на якому відбувалися ремонтні роботи, і саме під час приймання цього розчину ОСОБА_14 , котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння, не втримався і впав з даху.
Свідок ОСОБА_15 (виконувач обов`язків начальника відділу культури Любашівської РДА у 2015 році) підтвердила суду, що між відділом культури та ПП « ОСОБА_8 » було укладено договір на ремонт даху двоповерхової будівлі будинку культури, після чого підрядник приступив до виконання робіт. У черговий день робіт наприкінці робочого дня один з робітників упав з даху будівлі та отримав смертельні ушкодження. Відповідальність за техніку безпеки працівників під час виконання робіт несе підрядник.
Про відповідальність саме підрядника за техніку безпеки зазначено і у Договорі підряду № 29/07 від 07 серпня 2015 року, копію якого було досліджено судом (т. 1, а. п. 169-171).
За змістом досліджених судом копій посадових інструкцій директора та інженера з охорони праці ПП « ОСОБА_8 », з якими ОСОБА_7 був ознайомлений, на останнього було покладено ряд обов`язків, серед яких і своєчасне проведення та організація навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці, дотримання вимог безпеки при виконанні робіт, а також він був відповідальним за дотримання інструкції з охорони праці (т. 1, а. п. 192-193, 196-197).
Згідно з протоколом огляду місця події від 10 вересня 2015 року висота будівлі будинку культури, розташованої в смт Любашівці, складає приблизно 8 м (т. 1, а. п. 117-118). З копії технічного паспорту на вказану будівлю вбачається, що її висота становить 7,5 м (т. 1, а. п. 172-173). Тобто виконувані на згаданому об`єкті роботи відносилися до робіт з підвищеною небезпекою.
Разом з тим, за повідомленням Головного управління Держпраці в Одеській області від 23 листопада 2017 року ПП «Технобуд» не отримувало дозволи відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою (т. 1, а. п. 223).
Незважаючи на це ОСОБА_7 як в. о. директора ПП «Технобуд» видав наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки форми НД-90, а саме на виконання робіт по капітальному ремонту м`якої покрівлі на районному будинку культури у смт Любашівка (т. 1, а. п. 174-176).
За висновком судової експертизи з дослідження безпеки життєдіяльності та охорони праці від 07 березня 2019 року настання нещасного випадку з робітником ПП « ОСОБА_8 » були викликані діями (бездіяльністю) щодо порушення технічного регламенту (правил, норм, посадових обов`язків тощо) з охорони праці, зокрема ОСОБА_7 як в. о. директора підприємства приступив до капітального ремонту без ліцензії на будівельну діяльність, дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою, проектної документації щодо безпечної організації робіт в небезпечній зоні, не здійснював контроль виконання підрядних робіт щодо кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог здійснення будівельної діяльності.
Не залишилися без оцінки суду й показання ОСОБА_7 , який хоча й не визнав своєї провини, водночас, підтвердив, що саме він як директор та інженер з охорони праці ПП « ОСОБА_8 » відповідав за забезпечення безпечних умов праці на підприємстві. При цьому ОСОБА_7 зазначив, що дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки закінчився у підприємства ще у квітні 2015 року, у зв`язку із чим він звернувся до Державної служби України з питань праці для отримання нового дозволу на виконання таких робіт та проведення атестації працівників, що дозволяло б їм виконувати роботи з підвищеною небезпекою. Попри відсутність указаного дозволу, у серпні 2015 року він як директор ПП « ОСОБА_8 » уклав договір з відділом культури Любашівської РДА на виконання робіт з капітального ремонту м`якої покрівлі даху будинку культури, висота будівлі якого становила 7,5 м, що потребувало наявність дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. Однак через наближення осіннього періоду вони приступили до виконання робіт без отримання такого дозволу. Разом з тим, вважав, що відсутність у підприємства дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою через сплив його терміну, а також не проходження працівниками станом на 10 вересня 2015 року необхідного інструктажу за умови його проходження раніше не пов`язано з настанням смертельного наслідку.
З`ясувавши ставлення ОСОБА_7 до пред`явленого обвинувачення й перевіривши висунуту останнім на свій захист версію про непричетність до смерті ОСОБА_14 , оскільки той загинув виключно через грубе порушення трудової дисципліни - вживання алкогольних напоїв на робочому місці, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 , завідомо знаючи та усвідомлюючи про відсутність діючого дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою та про те, що працівники підприємства не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання робіт підвищеної небезпеки та їх інструктажу, допустив цих працівників до виконання підрядних робіт підвищеної небезпеки, що спричинило загибель людини.
У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_7 .
Отже, установивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про вчинення ОСОБА_7 злочину проти безпеки виробництва, і відповідно до цих обставин умисні дії засудженого обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч. 2 ст. 272 КК України.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Твердження захисника ОСОБА_6 про позбавлення ОСОБА_7 органом досудового розслідування права на захист є неспроможними.
Так, у касаційній скарзі сторони захисту зазначено про порушення норм закону, які регулюють забезпечення права на захист від обвинувачення. Водночас сторона захисту у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтувала як саме порушення, на яке вона посилається, вплинуло на справедливість судового розгляду або перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.
У ч. 2 ст. 63 Конституції України задекларовано, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, зміст якого становить сукупність наданих йому законом можливостей для спростування підозри, обвинувачення, пом`якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.
Забезпечення права на захист - це правове положення, згідно з яким посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов`язані забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому сукупність процесуальних прав, завдяки яким вони отримують можливість захищатися передбаченими законом способами від підозри чи обвинувачення.
У ст. 20 КПК визначено складові забезпечення права на захист, серед яких передбачено надання підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, його право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. У свою чергу слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, не звужує їх процесуальних прав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 були надані всі передбачені законом можливості для реалізації його права на захист.
Зокрема, у касаційній скарзі захисник зазначає про порушення, які, на його думку, були допущені при проведенні досудового розслідування і потягнули за собою необхідність визнання доказів недопустимими. Однак такі доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Так, з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що за фактом загибелі ОСОБА_14 10 вересня 2015 року до ЄРДР за № 12015160360000631 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК. Надалі, 23 грудня 2015 року постановою старшого слідчого СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області згадане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, проте 25 лютого 2016 року прокурором Котовської місцевої прокуратури цю постанову було скасовано та кримінальне провадження № 12015160360000631 від 10 вересня 2015 року направлено начальнику СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області для організації подальшого розслідування. Будь-яких відомостей про те, що вказаний злочин вчинено саме ОСОБА_7 , як про це стверджує захисник, згадані процесуальні рішення не містили.
У подальшому, у ході досудового розслідування постановами від 14 та 15 грудня 2017 року слідчий СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області змінив правову кваліфікацію з ч. 2 ст. 271 КК на ч. 2 ст. 272 цього Кодексу та призначив експертизу з дослідження причин і наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці. Вказаний висновок судової експертизи з дослідження безпеки життєдіяльності та охорони праці було складено 07 березня 2019 року.
Після отримання зазначеного експертного дослідження від 07 березня 2019 року та проведення певних процесуальних дій, слідчим за наявності достатніх доказів, відповідно до вимог статей 276-278 КПК, 18 червня 2019 року було повідомлено ОСОБА_7 про підозру та роз`яснено його права, у тому числі мати захисника, від послуг якого підозрюваний відмовився.
Отже, твердження захисника в касаційній скарзі про штучне створення органами досудового розслідування умов, за яких ОСОБА_7 позбавлено права на захист, є необґрунтованими.
Що стосується доводів захисника про порушення строків досудового розслідування, то аналогічні за змістом доводи були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали їх безпідставними, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення.
Так, посилання скаржника на п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК є некоректним, оскільки зміст зазначених захисником положень були внесені у цю норму КПК на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII). За змістом п. 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII внесені цим Законом зміни, зокрема, до ст. 219 КПК, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Таким чином, у цьому кримінальному провадженні застосуванню підлягала ст. 219 КПК у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, чинна на час внесення відомостей до ЄРДР, за змістом ч. 1 якої досудове розслідування повинно бути закінчено, зокрема, протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру.
ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 18 червня 2019 року, а обвинувальний акт направлено до суду 15 липня 2019 року, тобто у межах визначеного законодавцем строку.
Аналогічні за змістом доводи щодо істотного порушення кримінального закону були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належно розглянув подану апеляційну скаргу захисника засудженого - ОСОБА_6 і вмотивовано відмовив у її задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду не суперечить положенням ст. 419 КПК.
Зазначені в касаційній скарзі доводи не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування та закриття провадження у справі, як про це зазначається в скарзі сторони захисту.
Істотних порушень норм права, які тягнуть безумовне скасування оскаржених судових рішень при перегляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.
Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Балтського районного суду Одеської області від 04 липня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
_03_03.png)
