369/12575/17 від 24.07.2019 (Розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК)

Постанова

іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 369/12575/17

провадження № 51-1742 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              Стороженка С.О.,

суддів                                                           Бородія В.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання             Крохмаль В.В.,  

прокурора                                                 Руденко О.П.,    

потерпілих                                                 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката Дідори А.К. на вирок Києво-Святошинського

районного суду Київської області від 5 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 9 січня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110200005152, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вишевичі Радомишльського району Житомирської області, жителя

АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 вересня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_3  на користь потерпілої ОСОБА_2 350 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Київський апеляційний суд ухвалою від 9 січня 2019 року зазначений вирок залишив без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що спричинило смерть потерпілої, за таких обставин.

19 серпня 2017 року близько 20:05 ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на сходах біля під`їзду № 1 будинку

АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 під час сварки, маючи прямий умисел, спрямований на завдання останній тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно двома руками штовхнув ОСОБА_4 у плечі, внаслідок чого остання не втрималася на ногах, впала зі сходів, вдарилася головою об асфальтоване покриття,

у результаті чого отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Дідора А.К. просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Суть доводів захисника зводиться до тверджень про те, що дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано неправильно і їх необхідно перекваліфікувати на ст. 119 КК, оскільки тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , було заподіяно при падінні.

Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та прокурор просили касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката Дідори А.К. залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Мотиви Суду

Статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.  

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з дотриманням вимог

ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідка - очевидця події ОСОБА_5 ; даних протоколів огляду місця події від 19 серпня 2017 року з фототаблицею, огляду трупа ОСОБА_4 від 20 серпня 2017 року з фототаблицею, слідчого експерименту та відеозапису до нього від 21 серпня

2017 року за участю свідка ОСОБА_5 , а також на підставі наданих у справі висновків експерта (21 серпня - 19 жовтня 2017 року № 437, 12-19 жовтня

2017 року № 221, 31 жовтня - 10 листопада 2017 року № 207/Д/437) та інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Показання свідка ОСОБА_5 щодо умисного заподіяння ОСОБА_3   тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що спричинило смерть потерпілої, є конкретними і не викликають жодних сумнівів у колегії суддів.

У цьому кримінальному провадженні показання зазначеного свідка отримано в порядку, визначеному законом, вони не суперечать іншим зібраними доказам. Тому суд не мав підстав не довіряти свідку, а її показання, як і дані, що містяться в протоколах слідчих дій та експертних висновках, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, якими обґрунтовано вирок.

Суд першої інстанції також взяв до уваги висновки судово-медичного експерта від 31 жовтня - 10 листопада 2017 року № 206/Д/437, згідно з якими, враховуючи дані проведеного слідчого експерименту і дані розтину трупа ОСОБА_4 , ушкоджень, які б могли виникнути в результаті "відмахування" правою рукою ОСОБА_3 в положенні, коли б він стояв спиною до потерпілої, під час експертизи трупа не виявлено.

Водночас суд обґрунтовано відкинув показання обвинуваченого в суді та під час слідчого експерименту, який було проведено за його участю 5 жовтня 2017 року,

про те, яким чином він штовхнув потерпілу, а саме, що коли ввечері 19 серпня

2017 року він заходив до будинку та зупинився на східцях, щоб дістати ключі від квартири, його хтось схопив ззаду за кишені та сідниці двома руками, і, щоб звільнитись від цього, він, не обертаючись, не усвідомлено та інстинктивно відмахнувся правою рукою (передпліччям) від того, хто був позаду нього, він не знав, що це була ОСОБА_4 , і взагалі не бачив, як вона падала, не хотів завдати будь-якої шкоди здоров`ю потерпілої.

Відхиляючи такі твердження засудженого, суд зазначив, що вони є неправдивими і спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_5 в суді повністю спростувала показання ОСОБА_3 в цій частині, вказала на механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 . Ці показання вона підтвердила і під час проведення слідчого експерименту.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції керувався, у тому числі тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій (умисно штовхаючи потерпілу з висоти сходового майданчика), передбачав, що в результаті його дій можуть наступити суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, і бажав настання таких наслідків.

З огляду на викладене твердження сторони захисту про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано доказів у справі, які свідчать про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в діях засудженого є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК, є безпідставними.

Сталою судовою практикою (постанови Верховного Суду, ухвалені у провадженнях  № 51-6829км18,    № 51-649км18, 51-2941км18, постанови Верховного Суду України, ухвалені у справах № 5-8кс13, № 5-4кс15, № 5-25кс15) визначено, що розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та

ч. 1 ст. 119 КК, здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

У цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об`єктивні, а й суб`єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб`єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування вбивства через необережність (ст. 119 КК) та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК).

Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Встановлюючи суб`єктивні ознаки складу злочину - заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), необхідно виходити з того, що ознаками суб`єктивної сторони складу такого злочину, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в прямій і непрямій формі.

Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд правильно вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 . Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті

ст. 94 КПК судом допущено не було.

Усупереч доводам сторони захисту в касаційній скарзі протягом розгляду справи зазначений суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_3 суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК.

У касаційній скарзі захисник Дідора А.К. не наводить інших мотивованих тверджень, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та правильність кваліфікації його дій  за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність.

Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи з питань додержання під час судового провадження норм процесуального права та законності засудження ОСОБА_3 також перевірив апеляційний суд, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив без задоволення апеляційні вимоги засудженого та сторони захисту. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.

Зазначені в касаційній скарзі доводи, які за своєю суттю майже аналогічні тим, що були предметом апеляційної перевірки, не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали б підстави для їх скасування.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції в кримінальному провадженні не виявив, законних підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень за доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника засудженого - адвоката Дідори А.К., колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 вересня

2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 9 січня 2019 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  засудженого ОСОБА_3 - адвоката Дідори А.К. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко                          В.М. Бородій                               С.В. Єремейчук