Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 761/37520/16-к

провадження № 51-1616км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Селидове Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Вирішено питання цивільного позову та речових доказів у провадженні.

Як установив місцевий суд, 12 червня 2016 року близько 10:15 ОСОБА_6 , керуючи технічно несправним автомобілем «Dаеwoo Lanos» (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухався у другій смузі, із наявних трьох смуг його напрямку руху по проїзній частині вул. О Теліги в м. Києві, зі сторони вул. Дорогожицької в напрямку вул. Мельникова. В цей час, попереду зазначеного автомобіля на тротуарі, біля зупинки громадського транспорту «Бабин Яр» стояла пішохід - потерпіла ОСОБА_9 .

Під час руху обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпунктів «а», «б», «д» пункту 12.1 та п. 31.1 Правил дорожнього руху України. Порушення цих вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 виявились в тому, що він перед початком та під час експлуатації автомобіля « «Dаеwoo Lanos», який мав технічні несправності підшипників матиці заднього правого колеса, не перевірив та не забезпечив технічно справний стан зазначеного транспортного засобу, рухаючись по вищевказаній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, з урахуванням характерного не експлуатаційного шуму у задній правій частині кузова, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух, не зупинив керований ним автомобіль для усунення несправностей чи евакуації на станцію технічного обслуговування, а продовжив рух далі внаслідок чого сталася повна руйнація зовнішнього підшипника матиці заднього правого колеса та руйнація опорної шайби кріплення барабану до матиці, що призвело до сходження даного колеса з матиці і наступного його неконтрольованого руху по проїзній частині вул. О. Теліги та травмування потерпілої ОСОБА_9 , яка стояла на тротуарі біля зупинки громадського транспорту «Бабин Яр», де колесо від автомобіля, яким керував ОСОБА_6 , вдарило потерпілу ОСОБА_9 у верхню третину передньої поверхні тіла. В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Районним судом встановлено, що порушення вимог пунктів 1.5, 2.3, підпунктів «а», «б», «д» пункту 12.1 та п. 31.1 Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Київський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями, його захисника - адвоката ОСОБА_10 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного.

Захисник обґрунтовує свої вимоги тим, що технічний запис судового засідання суду першої інстанції від 20 листопада 2018 року, під час якого було допитано потерпілу та свідка ОСОБА_12 щодо фактичних обставин справи, містить порушення вимог щодо технічної можливості відтворення, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підставою для скасування судових рішень. Додає, що показання свідка ОСОБА_12 , які зафіксовані в журналі судового засідання від 20 листопада 2018 року, відрізняються від тих, які зазначені у вироку, однак ці розбіжності в показаннях перевірити не представилось можливим, оскільки апеляційний суд безпідставно йому відмовив у повторному дослідженні доказів та допиті свідка, чим допустив порушення вимог ст. 404 КПК.

Крім іншого стверджує, що автотехнічна експертиза № 9912/16-52 проведена на підставі постанови слідчого від 14 квітня 2016 року, однак в матеріалах провадження вона відсутня, так як дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) трапилась 12 червня 2016 року. Додає, що наявна постанова слідчого про призначення автотехнічної експертизи від 14 червня 2016 року свідчить про встановлення причин відокремлення заднього лівого колеса, хоча фактично відокремилось заднє праве колесо, при цьому експерт у висновку надавав відповідь про відокремлення заднього правого колеса.

Як зазначає захисник, задля усунення розбіжностей, а також для роз`яснення висновку № 9912/16-52, який покладено в основу вироку, сторона захисту клопотала про виклик експерта, однак суди попередніх інстанцій відмовили, в чому також вбачає істотне порушення вимог КПК.

На думку захисника, оскільки огляд транспортного захисту, яким керував ОСОБА_6 , здійснено не поверхнево, а з проникненням всередину, без дозволу власника автомобіля, а його дані покладено в основу експертизи, тому висновок експерта № 9912/16-52 має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки її проведено на підставі доказів, які він уважає недопустимими.

Додає, що орган досудового розслідування та суди попередніх інстанцій не дослідили та не врахували, що його підзахисний має вади слуху з 2005 року, які підтверджуються медичними довідками, а тому висловлене твердження експерта у висновку про те, що ОСОБА_6 повинен був чути нехарактерний шум(гул) під час руху автомобіля, залишилось не перевіреним.

Стверджує, що на всі ці порушення зверталася увага апеляційного суду, однак відповідей на доводи апеляційних скарг (обвинуваченого та його захисника) колегія суддів не надала, чим допустила порушення вимог статей 370, 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_13 та засуджений ОСОБА_6 касаційну скаргу просили задовольнити в повному обсязі, прокурор ОСОБА_5 підтримала скаргу частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_8 заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні суду слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 місцевий суд поклав: показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які підтвердили місце вчинення злочину, обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

Показаннясвідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 перебував у технічно справному стані та не видавав ніяких нехарактерних шумів, районний суд оцінив критично та не прийняв до уваги, мотивуючи своє рішення тим, що ці свідки є знайомими обвинуваченого, вони не перебували в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди, вийшли з авто на станції метро «Шулявська», в той час як ДТП сталось в районі станції метро «Дорогожичі».

Також районний суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, які містяться у: - протоколі огляду місця ДТП від 12 червня 2016 року, схемою та фототаблицями до нього та протоколом додаткового огляду місця події з фототаблицями до нього, яким встановлено місце вчинення злочину, зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Dаеwoo Lanos» (д. н. з. НОМЕР_1 ) у виді відсутності правого заднього колеса та місце розташування колеса в районі зупинки громадського транспорту, а також локалізацію розташування плям бурого кольору, схожих на кров; - акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, яким зафіксована відсутність у автомобіля «Dаеwoo Lanos», яким керував обвинувачений, заднього правого колеса; - протоколі огляду транспортного засобу від 05 липня 2016 року з фототаблицями до нього, яким зафіксовано відсутність правого заднього колеса в автомобілі «Dаеwoo Lanos»; - даних, які містяться у постанові про визнання речовим доказом, яким автомобіль «Dаеwoo Lanos» (д. н. з. НОМЕР_1 ) визнано речовим доказом; - висновку експерта № 9912/16-52, яким встановлено, що несправність підшипників матиці заднього правого колеса виникла задовго до ДТП, а водій автомобіля «Dаеwoo Lanos» міг завчасно виявити дану несправність по характерному не експлуатаційному шуму (гулу, скреготу та стуків особливо при поворотах) у задній правій частині кузова, або при огляді коліс; - листі від 23 червня 2016 року № 1632/Б та картки виїзду швидкої допомоги, якими підтверджується, що потерпіла ОСОБА_9 доставлена до лікувального закладу із зупинки громадського транспорту «Бабин Яр» 12 червня 2016 року з попереднім діагнозом закрита черепно-мозкова травма; - висновку експерта № 1379/2, яким встановлено локалізацію та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, зокрема, закрита черепно-мозкова травма, внаслідок якої наступила смерть потерпілої.

Не погоджуючись з обвинувальним вироком щодо ОСОБА_6 , сторони кримінального провадження подали апеляційні скарги, зокрема, обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_10 вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, обґрунтовували свою позицію тим, що в основу вироку покладено недопустимі докази, в зв`язку з чим просили скасувати вирок районного суду та ухвалити виправдувальний вирок на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК через відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК; представник потерпілої - адвокат ОСОБА_11 подав скаргу з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченогоОСОБА_6 , в зв`язку з чим просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_6 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в якому стверджував про неможливість відтворення звукозапису судового засідання від 20 листопада 2018 року, під час якого було допитано потерпілу та свідка ОСОБА_12 . Обвинувачений акцентував, що показання свідка ОСОБА_12 , відображені у вироку та покладені в його основу, відрізняються від тих, які зазначені в журналі судового засідання від 20 листопада 2018 року, в зв`язку з чим заявив клопотання про повторний допит цього свідка. Крім іншого звертав увагу на неповноту висновку експерта, який вважав недопустимим доказом та який покладено в основу обвинувального вироку, через що просив дослідити цей висновок у порядку, визначеному ст. 404 КПК, викликати для допиту експерта ОСОБА_19 для роз`яснення висновку, адже в суді першої інстанції допит експерта не проводився.

Однак, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, не перевіривши належним чином доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та сторони захисту.

При цьому, залишивши без задоволення апеляційні скарги сторін провадження, незважаючи на те, що апеляційна скарга обвинуваченого з доповненнями містила численні мотивовані аргументи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не здійснив аналізу доводів апеляційної скарги обвинуваченого, належним чином не перевірив їх, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги обвинуваченого та не навів мотивів і підстав, з яких визнав доводи скарги необґрунтованими.

Попри те, що оскаржений вирок вирішальною мірою базується на доказах, допустимість та достовірність яких заперечувала сторона захисту, апеляційний суд обмежився лише узагальненим твердженням про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив всі обставини, які мали значення для прийняття законного та мотивованого рішення, повно та всебічно перевірив надані суду докази, сформулював обвинувачення визнане судом доведеним, дав належну оцінку сукупності доказів, та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Водночас в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що доводи обвинуваченого та захисника щодо неможливості відтворення аудіозапису судового засідання від 20 листопада 2018 року не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявний журнал судового засідання від 20 листопада 2018 року з чітко викладеними позиціями сторін судового провадження, а також технічний носій інформації, тому апеляційний суд вважав неспроможними такі доводи в розумінні п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК.

Однак, Верховний Суд не погоджується з такою аргументацією, виходячи з матеріалів провадження.

Так, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК регламентовано, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Як слідує з матеріалів провадження та звукозапису судового засідання від 09 лютого 2023 року обвинувачений та його захисник заявляли клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_12 з підстав того, що показання саме цього свідка, які покладено в основу вироку та стосуються встановлення фактичних обставин, відрізняються від показань, зазначених у журналі судового засідання від 20 листопада 2018 року від тих, що відображені безпосередньо у вироку, при цьому відсутня можливість перевірити показання свідка у зв`язку з неспроможністю відтворення звукозапису.

У підтвердження свого клопотання сторона захисту надала відповідь з Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року вих. № 2526/22-вих/1-кп/761/224/2021 про те, що запис судового засідання від 20 листопада 2018 року у провадженні № 761/37520/16-к не відтворюється.

Як неодноразово зазначав касаційний суд, відсутність звукозаписів окремих судових засідань є підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на таку обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення.

У цій справі сторона захисту під час апеляційного обґрунтувала, яким чином відсутність технічного запису вищезазначеного судового засідання, зокрема неможливість його відтворення, вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 09 лютого 2023 року.

У зв`язку з цим, на думку колегії суддів, формальна відповідь апеляційного суду про те, що в матеріалах справи наявний диск та журнал судового засідання від 20 листопада 2018 року з чітко викладеними позиціями сторін судового провадження є явно недостатньою, враховуючи, що показання свідка ОСОБА_12 , зазначені в журналі судового засідання дійсно відрізняються від тих, що відображені у вироку та покладені в його основу.

Отже, залишаючи без ефективної відповіді на вищезазначені доводи обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Разом з тим, враховуючи підстави для скасування, колегія суддів не перевіряє інші доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, які за своїм змістом є аналогічними доводам апеляційних скарг сторони захисту, оскільки ці питання мають бути належно перевірені під час нового апеляційного перегляду.

У свою чергу під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і за наявності для цього підстав перевірити обставини кримінального провадження шляхом повторного дослідження доказів, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

№761/37520/16 від 24.05.2023/ ФОРМАЛЬНА ВІДПОВІДЬ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ НА ДОВОДИ СТОРОНИ ЗАХИСТУ Є ІСТОТНИМ ПОРУШЕННЯМ ВИМОГ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ.