Хмельницький апеляційний суд

Постанова

іменем України

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 760/6265/22

провадження № 51-4309км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202210090000784, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 310 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року ОСОБА_8 засуджено:

- за ч. 1 ст. 263 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він придбав та зберігав за місцем проживання по АДРЕСА_1 без передбаченого законом дозволу виявлені під час обшуку о 04:35 31 березня 2022 року вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, а саме: автомат моделі «АК-74», № НОМЕР_1 , калібру 5,45х39 мм, автомат моделі «АК-74», № НОМЕР_2 , калібру 5,45х39 мм, 141 патрон, калібру 5,45х39 мм, 22 патрони, 12 калібру, запали до ручних гранат у кількості 4 шт. УДЗ та 2 запала УЗРГМ-2, гранати РГО у кількості 2 шт., гранати РГН у кількості 2 шт., гранату РГД-5 у кількості 1 шт., гранату Ф1 у кількості 1 шт.

Крім того, ОСОБА_8 , у невстановлені слідством дату та час, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , незаконно посіяв і виростив 11 рослин конопель, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини.

Вироком Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року вирок районного суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_8 засуджено:

- за ч. 1 ст. 263 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив змінити вирок апеляційного суду та застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що апеляційний суд не обґрунтував свого рішення про відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_8 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що без належної уваги залишились повно і всебічно досліджені місцевим судом обставини, які свідчать про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою. Крім цього, звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно посилався на вчинення ОСОБА_8 злочину під час воєнного стану, оскільки така обставина, як обтяжуюча покарання, останньому не інкримінувалася.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого також просив змінити вирок апеляційного суду та застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що вирок апеляційного суду ухвалено без дотримання загальних засад призначення покарання, а висновки про те, що застосування положень ст. 75 КК України буде суперечити справедливості покарання та не відповідатиме його меті, є хибними.

Стверджує, що суд не в повній мірі взяв до уваги усі обставини справи та призначив ОСОБА_8 покарання, яка не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі і є надмірно суворим.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у них підставах, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 підтримав в її прохальній частині

Прокурор ОСОБА_5 просив залишити судове рішення щодо засудженого ОСОБА_8 без зміни як законне, а касаційні скарги захисників - без задоволення як необґрунтовані.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за її межі, якщо цим не погіршується становище засудженого

Частиною 1 зазначеної статті визначено, що завданням суду касаційної інстанції окрім іншого є усунення порушення матеріального і процесуального закону допущені судом першої інстанції при винесенні вироків, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.

За вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні і мотиви та підстави його ухвалення.

При перевірці доводів касаційних скарг сторони захисту Верховним Судом встановлено, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону при розгляді провадження щодо ОСОБА_8 , яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, відповідно до положень ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК України.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що повне визнання вини, незаперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.

Проте, зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд порушив вищенаведені вимоги процесуального закону.

Так, під час допиту обвинувачений ОСОБА_8 хоча і визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, однак надав показання щодо кримінального правопорушення, які суттєво відрізнялись від тих фактичних обставин, що були зазначені в обвинувальному акті і в подальшому визнані судом доведеними.

Зокрема, обвинувачений вказав, що в березні 2022 року працював на забезпечення сил територіальної оборони Збройних сил України, зброю отримав від військових на блок-пості в Київській області з метою відсічі збройній агресії російської федерації, тобто фактично за умов, що мають ознаки стану крайньої необхідності.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

В той же час, відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_8 інкримінувалося те, що він придбав і зберігав вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої отримані незаконно, за невстановлених обставин і у невстановлений час, тобто за відсутності небезпеки, що безпосередньо загрожувала правоохоронюваним інтересам особи, суспільства і держави.

За таких обставин суду першої інстанції слід було повернутись до обговорення питання про визначення обсягу доказів та встановлення порядку їх дослідження, оскільки наявність вищезазначених протиріч свідчить про те, що обвинувачений фактично оспорював обставини вчинення злочину і суд мав розглянути кримінальне провадження в загальному порядку, а не застосовувати процедуру, що визначена ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім цього, місцевим судом допущено порушення вимог ст. 374 КПК України. Так, відповідно до ч. 3 вказаної норми у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_8 як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, місцевий суд зазначив, що окрім іншого обвинувачений незаконно придбав і зберігав вогнепальну зброю моделі «IDEI SP 686», № НОМЕР_3 , 15 калібру, яка за висновком експерта належить до гладкоствольної мисливської зброї, тобто не є предметом злочину, що передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1ст. 438 КПК України, є підставою для скасування в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вироку щодо ОСОБА_8 , оскільки цим не погіршується його становище.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого суду зазначені порушення не усунув, чим також порушив вимоги ст. 370 КПК України, тому вирок апеляційного суду, також підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, розглянути кримінальне провадження в загальному порядку, зокрема детально дослідити докази як щодо обставин, з якими фактично не погоджувався обвинувачений, так і тих, що виключають злочинність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та прийняти законне і обґрунтоване рішення

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року та вирок Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3

760/6265/22 від 04 травня 2024 рокуЩодо кваліфікації дій особи, яка зберігала вогнепальну зброю з метою захисту держави (ч. 1 ст. 263 КК України)