№ 372/2485/20 від 23 лютого 2023 року. Щодо умов закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 372/2485/20

провадження № 51-3344км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

виправданої                                               ОСОБА_6 ,

захисника                                                   ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12019110230001115, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

котру визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК, та виправдано.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Органом досудового розслідуванняОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, перебуваючи на посаді голови Обухівської районної ради Київської області відповідно до рішення Обухівської районної ради Київської області № 1062.44.VII від 11 жовтня 2019 року, згідно з положеннями пунктів 6, 7 cт. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування», будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції місцевого самоврядування і обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, які були їй надані органом місцевого самоврядування, незаконно звільнила громадянку ОСОБА_8 з посади керуючої справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, керуючись особистим мотивом, який полягав у наступному.

Так, ОСОБА_6 разом із громадянином ОСОБА_9 брали участь у  позачергових виборах до Верховної Ради України ІХ скликання як кандидати в  народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 94 (в який входить і територія Обухівського району Київської області). За результатами виборів, оголошених Центральною виборчою комісією, ОСОБА_9 був обраний переможцем по одномандатному виборчому окрузі № 94, при цьому ОСОБА_6 зайняла третє місце.

Водночас під час проведення виборчого процесу ОСОБА_8 підтримувала ОСОБА_9 та в подальшому його діяльність, спрямовану на протидію протиправним діям та бездіяльності посадових осіб і депутатів Обухівської районної ради Київської області. Зокрема, за зверненням ОСОБА_9 до правоохоронних органів щодо можливого порушення виборчого законодавства, захоплення влади, підкупу депутатів розпочато кримінальні провадження. У цих зверненнях останній також вказував на можливу причетність до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .

Зазначені обставини, на думку обвинувачення, вказують на наявність особистого мотиву ОСОБА_6 та неприязних відносин до осіб, які підтримували народного депутата України ОСОБА_9 під час передвиборчої кампанії, у тому числі ОСОБА_8 .

Також установлено, що 15 жовтня 2019 року керуюча справами виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_8 у ранковий час звернулась до КНП ОМР «Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» у зв`язку із погіршенням стану свого здоров`я та після огляду лікарем вказаного закладу останній відкрито лист тимчасової непрацездатності. Про цей факт ОСОБА_8 повідомила головного спеціаліста з питань кадрової роботи та діловодства відділу виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_10 , яка в свою чергу повідомила голову Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_6 .

У зв`язку з цим 15 жовтня 2019 року в невстановлені органом досудового розслідування час та місці у ОСОБА_6 , як голови Обухівської районної ради Київської області, виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення законодавства про працю, а саме незаконне звільнення ОСОБА_8 з особистих мотивів, які виразилися у неприязному відношенні до останньої.

В цей же день ОСОБА_6 , будучи наділеною організаційно-розпорядчими обов`язками координувати та контролювати діяльність підлеглих, з метою реалізаціїсвого злочинного умислу, грубо порушуючи вимоги ч. 3 ст. 40, ч. 1 ст. 116, ч. ч. 1, 4 ст. 149 Кодексу законів про працю України та статті 24, 43 Конституції України, достовірно знаючи, що керуюча справами виконавчого апарату Обухівської районної ради ОСОБА_8 з 15 жовтня 2019 року перебуває на лікарняному, діючи з  особистих мотивів, які виразилися у неприязному відношенні до політичних переконань останньої, підписала розпорядження № 102-К від 15 жовтня 2019 «Про звільнення ОСОБА_8 », тим самим у період тимчасової непрацездатності незаконно звільнивши її з посади керуючої справами виконавчого апарату Обухівської районної ради Київської області, при цьому не було здійснено виплати всіх належних їй сум, не відібрано письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни та не ознайомлено із застосованим стягненням.

Зазначені порушення вимог Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_8 установлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю ГУ Держпраці у Київській області № КВ1890/56/АВ від 18 листопада 2019 року. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної ради Київської області від 15 жовтня 2019 року № 102-К про звільнення ОСОБА_8 та  поновлено її з 15 жовтня 2019 року на посаді керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради Київської області.

Таким чином, органом обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1

ст. 172 КК як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із  закінченням строків досудового розслідування. Вказує на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі №  483/911/20 (провадження № 51-4351км21). На думку прокурора, апеляційний суд, зазначивши, що обвинувальний акт складено та направлено до суду поза межами строку досудового розслідування і цей строк прокурором не було продовжено, всупереч положенням п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не закрив кримінальне провадження. Посилається на положення ст. 2 КПК і вказує, що ОСОБА_6 не набула процесуального статусу обвинуваченої.

Захисник ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та заявила клопотання, в якому просила суд відступити від позиції, викладеної в  постановіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2023 року (справа №  368/1200/19, провадження

№  51-3713км22), і передати кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Захисник ОСОБА_7 і виправдана ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 і виправданої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатом судового розгляду суд ухвалив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та визнав її невинуватою, пославшись на відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК.

У вироку суд зазначив, що в судовому засіданні свідки не повідомили будь-якої інформації, яка б підтверджувала наявність у ОСОБА_6 особистого мотиву на незаконне звільнення ОСОБА_8 при порушенні норм трудового законодавства, що є елементом суб`єктивної сторони даного кримінального правопорушення.

Крім того, суд першої інстанції визнав всі докази сторони обвинувачення у  кримінальному провадженні № 12019110230001115 недопустимими у розумінні положень ст. 87 КПК через відсутність належних даних на підтвердження повноважень прокурорів і слідчого ОСОБА_11 у кримінальному провадженні; вказав, що внаслідок порушення вимог статей 278, 135, 136 КПК і порядку повідомлення про підозру ОСОБА_6 як спеціального суб`єкта вона є такою, що не набула статусу підозрюваної, а в ході здійснення досудового розслідування в  порядку, встановленому главою 25 КПК, протягом 72 годин із 01 липня 2020 року їй не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку.

У зв`язку з цим, як зазначив суд першої інстанції, за відсутності належного повідомлення особи про підозру безґрунтовним і позбавленим правових підстав є наступне складання й самого обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 , а отже і  здійснений на підставі такого обвинувального акту судовий розгляд в цьому проваджені. До того ж прокуроромне дотримана передбачена ч. 5 ст. 301 КПК процедура, якою регламентовано порядок вручення обвинувального акту та копії матеріалів дізнання.

На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій вказував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просивскасувати вирок Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 і  призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги прокурора безпідставними, погодився з висновками суду першої інстанції про недопустимістьподаних стороною обвинувачення доказів і відсутність у діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК, а  також вказав, що обвинувальний акт був складений прокурором 27  липня 2020  року та направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, передбаченого п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК, при цьому строк досудового розслідування в  межах строку, встановленого п. 1 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу, прокурором не був продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і  закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із  закінченням строків досудового розслідування, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі №  483/911/20 (провадження № 51-4351км21).

Однак у справі №  483/911/20 касаційний суд переглядав судові рішення за касаційними скаргами представника потерпілого та прокурора з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції, а також невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, зокрема, висувалися вимоги про погіршення становища виправданого.

На відміну від вказаної справи в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 у  касаційній скарзі прокурор, зазначаючи, що ОСОБА_6 не набула процесуального статусу обвинуваченої, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій лише через істотні порушення прав виправданої.

Отже, посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду в постанові

від 15 грудня 2021 року в справі № 483/911/20 не є релевантним обставинам кримінального провадження, яке є предметом розгляду.

Також у судовому засіданні касаційного суду прокурор заявила клопотання, в якому просила суд відступити від позиції, викладеної в  постановіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду

від 08 лютого 2023 року (справа №  368/1200/19, провадження №  51-3713км22), і  передати кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

У цій справі в касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, вказуючи, що особа не набула статусу обвинуваченого, а отже проведення щодо неї судового розгляду суперечить вимогами КПК.

Касаційний суд у справі №  368/1200/19 судові рішення, ухвалені щодо виправданої особи, залишив без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення, мотивуючи тим, що прокурором ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій лише через істотні порушення прав виправданого, що не вправі зробити суд касаційної інстанції з огляду на ч. 3 ст. 438 КПК.

Колегія суддів вважає, що правовідносини у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 є подібними до тих, які були предметом розгляду у вищезазначеній постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2023 року (справа №  368/1200/19, провадження №  51-3713км22), та погоджується з висновками, зробленими у згаданій постанові, з огляду на таке.

Відповідно до статей417 і 440 КПК суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовують обвинувальний вирок чи ухвалу і закривають кримінальне провадження.

Отже, зміст указаних положень КПК визначають можливість скасування лише обвинувального вироку чи ухвали судів першої (апеляційної) інстанцій та закриття такого кримінального провадження.

Крім того, ч. 3 ст. 409, ч. 3 ст. 438 КПК передбачено, що суди апеляційної та касаційної інстанцій не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

А ч. 9 ст. 284 КПК передбачено, що якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Водночас, ні ч. 2 ст. 284 КПК, у якій передбачено підстави для закриття кримінального провадження виключно судом, ні ч. 7 ст. 284 КПК, якою визначаються випадки обов`язкового ухвалення виправдувального вироку чи постановлення ухвали про закриття кримінального провадження судом, не покладають на суд обов`язок закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстави, передбаченоїп. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Указана в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, а тому, враховуючи за аналогією положення ч. 9 ст. 284 КПК, обов`язковою умовою для прийняття судом такого рішення є наявність відповідного процесуального приводу - клопотання учасника судового провадження.

Проте, як убачається з матеріалів справи, в судах першої та апеляційної інстанцій ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту жодних клопотань про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК,не заявляли.

Отже мотиви, з яких прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження, зводяться до істотного порушення прав виправданої, але скасування судом касаційної інстанції виправдувального вироку з  цих підстав прямо заборонено положеннями ч. 3 ст. 438 КПК.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

У задоволенні клопотання прокурора про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                              ОСОБА_3