На заробітки проти волі: подробиці судового розгляду справи за обвинуваченням двох жителів Хмельниччини у торгівлі людьми

У ніч з 12 на 13 квітня 2017 року в пункті розповсюдження державних лотерей, розташованому у більярдному клубі в м. Славута, тамтешня працівниця на прохання відвідувача створила йому віртуальний кредит у розмірі 40 000 гривень, який він тієї ж ночі програв у миттєву державну лотерею. Чоловік заявив, що поверне програш тільки власнику.

Однак власник клубу, який приїхав на ранок, сказав працівниці, на зміні якої це сталося, що стягуватиме борг з неї. Так почалися події, що лягли в основу кримінального провадження, яке розглядав Ізяславський районний суд.

Як встановив суд, під тиском і погрозою вбивством жінка погодилася сплатити 40 тисяч гривень боргу і написала розписку про боргові зобов’язання. При цьому роботодавець забрав у неї з рук телефон і паспорт, пообіцявши повернути, коли та віддасть гроші. Залишившись без документів, жінка змушена була продовжити працювати в пункті розповсюдження державних лотерей, оскільки це було єдине джерело її доходу.

Розуміючи, що підлегла (потерпіла) перебуває в матеріальній залежності від нього, переймається хворобою матері, тобто перебуває в уразливому соціальному стані, підприємець (обвинувачений) вирішив змусити її поїхати на роботу до Польщі. Гроші, що вона там заробить, планував забирати собі.

Аби реалізувати задумане, звернувся до свого знайомого (інший обвинувачений), котрий має зв’язки серед роботодавців на території Республіки Польща та працівників УДМС в Хмельницькій області. Вступивши у злочинну змову, той допоміг вербувати жінку примусово їхати на заробітки, отримати їй закордонний паспорт та інші необхідні для виїзду документи, які їй не віддавали на руки. При цьому, про яку роботу йдеться, потерпілій також не розповідали.

19 серпня 2017 року у супроводі обвинуваченого жінка сіла в автобус до Польщі. Під час проходження прикордонного контролю на міжнародному автомобільному пропускному пункті «Ягодин» у с. Старовойтове Любомльського району Волинської області злочинні дії щодо неї припинили правоохоронці.

При обшуку автомобіля, володільцем якого є роботодавець потерпілої, слідчі знайшли бойовий ніж, який він зберігав і транспортував без відповідного дозволу.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачені, відповідно до положень статті 63 Конституції України, відмовилися давати показання, зауваживши, що визнають свою вину та щиро розкаюються у вчиненому.

Потерпіла ж розповіла, що під час нічної зміни стався збій у системі і комп’ютер видав 40 000 гривень боргу. Власник, погрожуючи розправою, сказав їй повідомити в поліцію, що її пограбували. Спочатку вона так і зробила, розповівши поліцейським придуману версію, та згодом таки зізналася, як усе було насправді. Тоді роботодавець сказав, що стягуватиме борг з неї: для цього змусив написати розписку, забрав паспорт і телефон. Далі більше – її почали силувати їхати на роботу до Польщі й там відробляти «віртуальний» борг. При цьому ким і де саме вона працюватиме, не казали, й просили не повідомляти про поїздку рідним. На заперечення власник клубу відповідав, що це не обговорюється, і що він міг би її вивезти силою, але не робить цього. Побоюючись за життя, жінка звернулася до правоохоронців.

«Суд не знаходить підстав сумніватися в правдивості показань потерпілої, оскільки її показання підтверджуються результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, де зафіксовані чіткі та злагоджені дії обвинувачених, спрямовані на вербування потерпілої з метою її подальшої експлуатації, зокрема, вмовляння поїхати за кордон на роботу, обіцянки, що все із нею буде добре, погрози, інструкції щодо порядку розрахунку за боргом через обвинуваченого, виготовлення у (його) супроводі паспорта та полісу страхування, необхідних для поїздки за кордон, відмова у поверненні особистих документів та мобільного телефону до погашення боргу», – зазначає суд.

На думку суду, матеріали кримінального провадження підтверджують, що вербування потерпілої відбулося із використанням її уразливого стану.

«Судом встановлено, що на час вчинення кримінальних правопорушень (потерпіла) втратила роботу, не мала постійного джерела доходу, переживала емоційне напруження через вимагання у неї грошових коштів у сумі 40 000 грн., мала непогашений кредит за мобільний телефон, який у неї відібрав (обвинувачений) піклувалася про хвору матір, яка є інвалідом 3 групи загального захворювання…», – зазначає суд.

Колегія суддів звертає увагу, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 149 КК України (торгівля людьми), є мета експлуатації людини, яку повинна усвідомлювати винна особа. Проте фактична реалізація такої мети не обов’язкова для наявності закінченого складу злочину. У випадку експлуатації праці кінцевою метою злочину є саме примусова праця. І обставини цієї справи свідчать про те, що робота, яку мала б виконувати потерпіла за кордоном, має передбачені нормами міжнародного законодавства ознаки примусової праці.

Суд також не погодився із твердженнями сторони захисту про те, що обвинувачених до скоєння злочинів спровокували працівники правоохоронних органів.

«Покази потерпілої, свідків і дослідженні судом письмові докази в їх сукупності спростовують ствердження захисників про наявність провокації з боку працівників поліції, так як жодних активних дій як зі сторони потерпілої, так і з боку правоохоронних органів з метою спонукання обвинувачених до скоєння злочину, зокрема прояву ініціативи у контактах із ними, повторних пропозицій, наполегливих нагадувань, судом не встановлено», – ідеться у вироку суду.

Ізяславський районний суд визнав власника клубу, обвинуваченого у грабежі, вчиненому повторно (ч. 2 ст. 186 КК України); у вимаганні з погрозою вбивства (ч. 2 ст. 189 КК України); у незаконному заволодінні паспортом ( ч. 3 ст. 357 КК України); у вербуванні та переміщенні людини, вчинених з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинених за попередньою змовою групою осіб, особою, від якої потерпілий був у матеріальній залежності ( ч. 2 ст. 149 КК України); у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу ( ч. 2 ст. 263 КК України), винним в інкримінованих злочинах та призначив остаточне покарання у виді 7 років і 4 місяців позбавлення волі.

Його спільника – за ч. 2 ст. 149 КК України та за ч. 3 ст. 357 КК України та засудив до 7 років позбавлення волі.

Стягнув з них на користь потерпілої загалом 55 тисяч гривень моральної шкоди.

Оскільки обидва обвинувачених розпочали свою злочинну діяльність щодо потерпілої до 20 червня 2017 року, то на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, так званий «Закон Савченко»), суд зарахував у строк покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Отож, обвинуваченого, що займався оформленням документів і вивезенням жінки за кордон, суд визнав таким, що відбув призначене йому покарання за цим вироком. Він звільнений з-під варти. Інший – власник клубу – залишається під вартою по 26 квітня 2021 року.

Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду.

Пресслужба Хмельницького апеляційного суду