Шепетівський суд ухвалив вирок у справі обвинуваченого в замаху на пограбування будинку односельця

Шепетівський міськрайонний суд визнав винуватим 38-річного жителя Шепетівського району у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України (закінчений замах на грабіж, поєднаний з проникненням у житло), і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, проте звільнив від його відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк – 1 рік.
За вироком, 25 березня 2020 року близько 23:35 у с. Хутір Шепетівського району місцевий житель незаконно проник на територію чужого домоволодіння, огороджену парканом, молотком, якого приніс із собою, збив навісний замок з вхідних дверей та зайшов до будинку односельця. На підлозі у спальні побачив майно власника: диск до пили, пакет з 5 дверними ручками, металевий шпінгалет, фотоспалах, електричну лампу накалювання, металевий напилок, яке хотів вкрасти, але в цей час світло від його ліхтаря знадвору помітив брат господаря будинку, спитавши, хто там ходить. Зрозумівши, що його викрито, обвинувачений забрав речі і рушив на вихід. Cвідка пограбування, який спробував його зупинити, він двічі вдарив молотком по голові, але той таки наздогнав його на подвір’ї і затримав.
Проте у суді обвинувачений розповів свою версію подій того вечора, мовляв, після десятої вечора прийшов від матері додому, розпалив грубку та вийшов надвір рубати дрова. Нахилившись за поліном, відчув удар в голову, від якого втратив свідомість. Отямившись, пішов до хати, вмився і знову втратив свідомість. Далі вже пам’ятає, як до нього приїхала швидка і поліція. Каже, не бачив, хто його вдарив, але припускає, що це може бути потерпілий, якого він викрив на незаконній порубці дерев і який йому погрожував. Запевнив, що востаннє заходив до будинку, де сталося пограбування, близько 17 років тому й красти там не було що, а в нього не було й потреби.
Потерпілий, власник будинку, у суді зазначив, що в березні 2020 року до будинку матері, де він відпочивав, прийшов його молодший брат і попросив ключі від його хати, щоб там переночувати. Він сказав, що загубив ключі, тому дозволив збити навісний замок і потім полагодити його. Та через 10 хв брат повернувся з розбитою головою і сказав, що його будинок грабують. Прийшовши на місце події, він побачив односельця, також з пораненою головою, котрий сидів біля хати, а поруч були викрадені речі. Такий розвиток подій підтвердили й свідки.
«Показання обвинуваченого про те, що він не був в будинку (потерпілого) та не вчиняв крадіжки його майна спростовуються показаннями потерпілого, свідків, які бачили його на місці та в час вчинення злочину, висновками експертів про те, що на місці події виявлені численні сліди крові обвинуваченого, протоколами огляду місця події – домоволодіння потерпілого, де виявлено сліди крові обвинуваченого та предмети злочину, які узгоджуються між собою», – зауважує суд і додає: «Наявність слідів крові (обвинуваченого) на дровах в його домоволодінні може бути доказом спричинення йому тілесних ушкоджень 25-26.03.2020 року, як зазначив обвинувачений, але не спростовує факту (його) незаконного перебування в будинку потерпілого під час викрадення його майна».
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні закінченого замаху на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаному з проникненням у житло, та перекваліфіковує його дії з інкримінованої йому частини 3 статті 186 (грабіж, поєднаний з проникненням у житло) на частину 2 статті15, частину 3 статті 186 КК України (закінчений замах на грабіж, поєднаний з проникненням у житло). Суд звертає увагу, що дії обвинуваченого були розпочаті як крадіжка, проте були виявлені свідком, продовжені в присутності свідка як грабіж, але не були доведені до кінця, оскільки обвинувачений не мав можливості розпорядитися викраденим майном через те, що його затримав свідок.
При призначенні покарання суд врахував, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, є особою з інвалідністю, не одружений, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, згідно із досудовою доповіддю Центру пробації, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі та він не становить високої небезпеки для суспільства.
«Враховуючи загальні засади призначення покарання, особу обвинуваченого, наявність у нього тяжкого захворювання, вчинення злочину вперше, незначну суму викраденого майна, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.186 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів», – зазначає суд у вироку.
Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений до апеляційного суду.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду