Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду, яким визнано недійсними 10 договорів дарування земельних ділянок, які підприємець – боржник банку уклав зі своїм сином. Апеляційну скаргу останнього суддівська колегія відхилила.
Позов до суду подало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал», зазначивши, що у 2006 році АТ «Кредобанк» надав 480000 доларів США кредиту фізичній особі підприємцю, який не виконав зобов’язання та не повернув гроші.
У 2011 році Господарський суд Хмельницької області стягнув з боржника на користь банку понад 3 млн грн заборгованості за кредитом, пені й держмита. З 2014 року право вимоги до ФОП набуло ТОВ «ФК «Ідеа Капітал».
На підставі рішення господарського суду видано наказ, який перебуває в органах державної виконавчої служби на примусовому виконанні. На все рухоме та нерухоме майно підприємця-боржника держвиконавець двічі наклав арешт. Попри це, 5 і 6 жовтня 2017 року він уклав зі своїм сином десять договорів дарування земельних ділянок, розташованих на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району.
Ці правочини фіктивні та вчинені з метою приховати майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок виконання рішення суду, уважає фінансова компанія, тому просила суд визнати їх недійсними та визнати право власності підприємця на ці земельні ділянки.
Місцевий суд позов задовольнив частково: визнав недійсними десять договорів дарування земельних ділянок. Виходив з того, що укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договорів дарування свідчить про його недобросовісність та зловживання правами щодо кредитора.
Син підприємця, якому той за договорами подарував землю, оскаржив рішення до апеляційного суду. Сказав, що прийняв ці ділянки у власність під майбутню забудову та платив за них земельний податок, тобто досяг правового результату і є добросовісним набувачем. На його думку, визнання договорів дарування недійсними призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд зауважив, що апелянт знав про борг батька, про судове рішення та виконавче провадження з його примусового виконання, тому міг передбачити негативні для себе наслідки у випадку виконання рішення суду.
«Встановивши, що при укладенні 5-6 жовтня 2017 року договорів дарування воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, їхні дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з [боржника], суд першої інстанції обґрунтовано визнав оспорювані договори фіктивними, що є недійсними на підставі ст. 234 ЦК України», – зазначила суддівська колегія ХАС.
Апеляційний суд також акцентував, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка цієї особи.
«Як встановлено судом, [апелянт] набув право власності на земельні ділянки з порушенням норм чинного законодавства, тобто незаконно, а тому він не вправі очікувати реалізацію права власності на землю», – констатує суд.
З повним текстом постанови апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
_03_03.png)
