Посланці Святого Миколая

 - Привіт! Як тебе звати? Мене – Міша, – подає руку юнак і за мить міцно обіймає.

 - Заходьте! – Кличе інший, Віталик. – Зараз директор вийде, я їй сказав.

Кілька вихованців «Меджибізького дитячого будинку-інтернату» гостей із Хмельницького апеляційного суду зустрічають надворі, одразу з усіма знайомляться, комусь по-діловому тиснуть руку, а комусь дістаються і теплі обійми.

Зорієнтувавшись, що гості привезли подарунки, Віталик хазяйським оком оцінює масштаби коробок в багажнику авто і за лічені хвилини організовує доставку: судді, працівники апарату суду, дорослі вихованці закладу слідом несуть пакунки.

Директорка будинку-інтернату Любов Приймак підтверджує здогадки: їхні підопічні увагою не обділені, візитери навідуються нерідко та ще й з подарунками, тому усіх зустрічають відверто радо. Та зауважує, що потішитися гостям можуть одиниці, решта – живуть у своєму, особливому, світі.

«У нас 64 дитини зараз, усі з інвалідністю. Недуги важкі: ДЦП, розумова відсталість, синдром Дауна, аутизм, судомні напади…», – ділиться очільниця.

Каже, хоч і забезпечені усім – від меблів та інвентарю до засобів гігієни, але від благодійної допомоги ніколи не відмовляються.

- Дякуємо, що приїхали, дякуємо! – прощаються хлопці на порозі.

- Приїжджайте ще, я вас кавою пригощу! – щиро посміхається Віталик.

Прес-служба Хмельницького апеляційного суду