Апеляційний суд призначив суворіше покарання за крадіжку: лише щире каяття обвинуваченого не може істотно знижувати ступінь тяжкості злочину

Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора: скасував вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в частині призначеного покарання щодо обвинуваченого у повторній крадіжці, поєднаній з проникненням у сховище (частина 3 статті 185 Кримінального кодексу України). Натомість ухвалив свій – і призначив покарання у виді 3 років позбавлення волі.

При цьому суд зарахував у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 серпня 2017 року до 11 серпня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та відбутий строк покарання у вигляді арешту з 7 березня 2018 року по 5 вересня 2018 року включно з розрахунку один день арешту за один день позбавлення волі.

За вироком суду, серед дня в магазині «Економ» у Хмельницькому чоловік, підібравши ключ до дверцят камери схову для речей відвідувачів, проник в сховище, звідки вкрав жіночу сумку. Серед особистих речей та документів, що не становлять для потерпілої матеріальної цінності, там також був мобільний телефон. Сума завданих збитків склала 3 245 гривень.

Обвинуваченого за частиною 3 статті 185 КК України Хмельницький міськрайонний суд визнав винуватим у інкримінованому злочині, призначивши йому покарання більш м'яке, ніж передбачено законом – 6 місяців арешту (із застосуванням ст.69 КК України).

Прокурор, уважаючи, що призначене покарання  не відповідає тяжкості злочину й особі обвинуваченого, просив вирок місцевого суду в цій частині скасувати та ухвалити новий, яким призначити 3 роки позбавлення волі.

На його думку, суд першої інстанції, призначаючи більше м’яке покарання, ніж передбачено законом, залишив поза увагою, що обвинувачений перебуває на обліку в наркологічному диспансері, не працевлаштований, не має постійних джерел заробітку, маючи незняту та непогашену судимість за злочини проти власності, знову вчинив тяжкий злочин проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, сторони захисту, що виступила проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку через необхідність застосування більш суворого покарання.

Суддівська колегія зауважує, що місцевий суд при призначенні покарання дійшов помилкового висновку про можливість застосування статті 69 КК України. Серед іншого, вказує на неодноразову судимість обвинуваченого, котрий через короткий проміжок часу після відбуття останнього покарання у виді арешту, знову вчинив новий тяжкий умисний злочин проти власності, що свідчить про відсутність позитивних змін у його поведінці, сталу, протиправну діяльність та небажання стати на шлях виправлення.

«Крім цього, залишено поза увагою той факт, що обвинуваченому раніше за вчинення більш м`яких корисливих злочинів призначались реальні міри покарання у виді позбавлення волі, востаннє у виді арешту, проте це не слугувало виправленню та перевихованню обвинуваченого, а тому призначене покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді арешту не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів», – зауважує суд.

Колегія суддів також зазначає, що місцевий суд, навівши у вироку пом`якшуючі обставини: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та відшкодування потерпілій завданих збитків, не вмотивував останні дві обставини, бо обвинуваченого затримали працівники поліції поблизу місця злочину з вкраденими речами, які й повернули потерпілій.

«Тому лише саме щире каяття (обвинуваченого) не може істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину з огляду на неодноразове вчинення ним аналогічних злочинів у минулому.

На думку колегії суддів, призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст.185 КК України, є явно м`яким і не буде сприяти виправленню засудженого», – ідеться у вироку апеляційного суду.

Із повним текстом вироку Хмельницького апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР 

Пресслужба Хмельницького апеляційного суду