ХАС переглянув справу колишнього подружжя, яке місцевий суд визнав винним у домашньому насильстві

ХАС розглянув апеляційну скаргу захисника хмельничанки, яку місцевий суд разом з чоловіком визнав винною у вчиненні домашнього насильства (частина 1 статті 173-2 КУпАП).

За постановою Хмельницького міськрайонного суду 20 березня цього року близько опівночі між колишнім подружжям, що мешкає в одній квартирі, розгорівся конфлікт. Чоловік нецензурно облаяв жінку, погрожував їй фізичною розправою, штовхав і шарпав, вдарив по обличчю. У відповідь вона також вживала нецензурні слова та вкусила кривдника за руку. Свідком цього була їхня малолітня дитина.

31 березня правоохоронці знову зафіксували факт домашнього насильства за цією адресою: чоловік лаявся й погрожував виселити колишню дружину з помешкання.

Поліцейські склали протоколи про вчинення домашнього насильства й щодо чоловіка, й щодо жінки. Місцевий суд визнав обох винними за частиною 1 статті 173-2 КУпАП. На чоловіка наклав адміністративне стягнення у виді 30 год громадських робіт, жінку оштрафував на 170 гривень.

На думку її захисника, таке судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи. Мовляв, його підзахисна вкусила ексчоловіка у відповідь на приниження, погрози, шарпання та ляпас й у її діях не було складу інкримінованого адмінправопорушення. Тому просив скасувати постанову в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за домашнє насильство.

Захисник чоловіка поклався у вирішенні апеляційної скарги на розсуд суду.

Апеляційний суд звернув увагу, що в справах про домашнє насильство слід довести не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності), а також їх наслідки для постраждалої особи (або реальну можливість їх настання). Проте у матеріалах цієї справи немає доказів (лише пояснення ексчоловіка), що жінка вчинила домашнє насильство, й для потерпілого настали наслідки, зазначені у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що слід безумовно довіряти поясненням потерпілого, оскільки це виключно його бачення події, й за матеріалами провадження між колишнім подружжям, що фактично мешкає за однією адресою разом з хворою дитиною, є майновий спір щодо поділу спільного майна, виселення з квартири, конфлікти щодо спілкування з дитиною, тому, на думку суду, твердження потерпілого не можна уважати об`єктивними.

«Суд вважає, що у даному випадку психологічне та фізичне насильство з боку [жінки], хоча й відображене у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, його зміст не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом», а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України», – констатував апеляційний суд й задовольнив вимоги апеляційної скарги захисника хмельничанки.

З повним текстом постанови можна ознайомитися у ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111590621

Пресслужба Хмельницького апеляційного суду