Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Хмельницький апеляційний суд залишив без змін вирок жителю Кам’янець-Подільського району, який в умовах воєнного стану допомагав ворогу у проведенні підривної діяльності проти України. Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника суд відхилив.
За вироком 36-річний громадянин України восени 2024 року налагодив зв’язок із представником фсб рф і протягом кількох місяців через месенджер передавав йому відомості про місця дислокації та переміщення підрозділів Збройних Сил України, розташування військової техніки, озброєння, боєприпасів і блокпостів.
Зібрана та передана інформація могла бути використана державою-агресором для підготовки й коригування ракетних і дронових ударів, планування диверсій та терористичних актів, що створювало загрозу життю і здоров’ю військовослужбовців, знищення військової техніки, майна, військових об’єктів та завдавало шкоди обороноздатності й державній безпеці України.
Обвинуваченого затримали 2 грудня 2024 року. На момент затримання він підшуковував у Хмельницькому об’єкт для підпалу – сміттєвий контейнер.
Зранку того дня він виконав чергове завдання куратора: підпалив у дворі багатоповерхівки автомобіль Nissan X-Trail камуфляжного кольору, яким користувався військовослужбовець ЗСУ. Відеозапис підпалу обвинувачений надіслав представнику фсб рф, натомість отримав оплату в криптовалюті.
Хмельницький міськрайонний суд визнав його винним у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (ч. 1 ст. 114-1 КК України) та умисному пошкодженні чужого майна шляхом підпалу (ч. 2 ст. 194 КК України) і призначив остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник просили частково скасувати вирок і перекваліфікувати дії з державної зради на несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ (ч. 3 ст. 114-2 КК України).
Сторона захисту стверджувала, що обвинувачений не знав, що спілкується з представником держави-агресора, не мав наміру сприяти підривній діяльності проти України та діяв виключно з корисливих мотивів.
Апелянти вказували, що передані відомості не становили державної таємниці та не містили даних про розташування чи переміщення озброєння, військової техніки або особового складу.
Апеляційний суд визнав ці доводи безпідставними. Колегія суддів зазначила, що зміст листування та дії обвинуваченого свідчили про усвідомлення ним характеру отриманих завдань і того, що вони виконуються в інтересах ворога. Суд також дійшов висновку, що передача інформації про військові об’єкти та виконання інших завдань куратора в сукупності свідчили про надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, що є формою вчинення державної зради.
Апеляційний суд також погодився із призначеним покаранням. Колегія суддів зауважила: суд першої інстанції, зокрема, врахував, що обвинувачений – військовослужбовець, посередньо характеризується за місцем служби, раніше неодноразово судимий, неодружений, не має утриманців, вчинив кілька кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України. Обставиною, що пом’якшує йому покарання, суд визнав щире каяття, обставинами, що обтяжують покарання – рецидив злочинів і вчинення злочину загальнонебезпечним способом.
З повним текстом ухвали апеляційного суду у справі № 686/11585/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
_03_03.png)
